Юдейська війна

А поки що він має кращу роботу. От, наприклад, цей курйозний наказ. Надзвичайно втішний наказ, який по суті тільки він правильно розуміє, і тільки він знає, що з ним робити. Сам цей курйозний наказ нагороджує його за те, що він із розкішної Італії повернувся до свого п’ятого. Бо перший центуріон п’ятого, що ставився взагалі до людей із цілковитою байдужістю та побивав своїх ворогів, як спортсмен, без ніякого іншого інтересу до їхньої особи, цей капітан Педан мав єдину велику ненависть: до юдеїв.

Усе в цих людях — їхня мова, їхні звичаї, їхня віра, їхнє дихання, їхнє повітря — злостило його. Й інші східні люди були ледачі, смердючі варвари з безглуздими звичаями. Але ці юдеї так люблять неробство, що їх ніяким способом, навіть загрозою смерті не можна примусити щось зробити в суботу. Вони в своїй країні мають навіть річку, Суботню річку, що сьомого дня не тече. І на початку цієї війни вони, він це бачив власними очима, без опору давали себе вбивати цього сьомого дня, тільки з принципової, законом приписаної ліні. Вони вірять, ці дурні, що душі тих, хто додержують їхніх паскудних заповідей, будуть законсервовані Богом для вічності. Це робить цих безсоромних такими нечутливими до того, що інших вабить і жахає. Вони вважають себе за кращих, ніж інші люди, так немов вони були римські леґіонери. Вони ненавидять і зневажають усіх інших. Обрізають собі прутень, тільки щоб мати відмінну ознаку. Вони дратуюче інші, уперті, як дикі цапи. Коли вони вмирають, коли їх розпинають, то вони кричать: «Яг, Яг. Яг наш Бог». Через це «Яг, Яг» він спочатку вірив, що їхній Бог — віслюк, і дехто казав, що вони вшановують осла у своїй святині святинь. Але це — неправда. Ці божевільні злочинці вірять у Бога, якого не можна ні бачити, ні попробувати на смак, такого ж безсоромного, як вони самі, Бога, що існує тільки в розумі. Він часто робив собі особисту забаву, лоскочучи розіп’ятих на хресті, щоб загрозами й обіцянками довести їх до розуму. Але ні й ні. Вони справді вірять у свого невидимого Бога, вони кричать Яг, Яг і вмирають. Капітан Педан невмолимий противник такого безглуздя. Він хоче його викоренити. Не варто було б жити, коли б щось із їхнього галасу було правдиве, якби було воно хоч найнезначнішим натяком на правду. Але воно неправдиве, воно не повинно бути правдивим.

Капітан Педан іде гойдливими кроками у свій намет, глузливо скрививши широкий рот. Коли хоч щось із цього Бога Ягве існує, тоді він мусить же змогти захистити свій дім. Але він цього не зробить, про це подбає перший центуріон п’ятого. Тільки заради того стирчить він тут цього гарячого смердючого літа перед вошивим Єрусалимом. Він відплатить цьому Богові Ягве. Він доведе йому, що той взагалі не існує, і «те, що там», його дім, є не що інше, як порожня черепашка.

Капітан Педан бачить обличчя принца перед собою, коли він читає йому текст таблички: «але зберігаючи будівлі, оскільки вони належать до самого храму». Що таке: «зберігаючи», що таке: «сам храм»? «Енергійно відтіснити противника». Це ясніше. Це дещо, за що можна триматися.

«Геп, геп», — думає капітан Педан. Він у винятково доброму настрої цього вечора. П’є, розповідає непристойності, пускає злі дотепи, так що навіть капітани, які йому заздрили, згоджуються: він по праву улюбленець армії.

Наступного ранку Педан із своїми людьми взявся до роботи — гасити та розчищати, прокладаючи дорогу до храму. Вони відгрібали жевріючі уламки вбік, нахилялися, відгрібали, це мав бути широкий прямий шлях до воріт. Ці ворота, оббиті золотом, не були великі; ліворуч від них навкоси, приблизно на два людські зрости заввишки, був маленький, обрамований золотом віконний просвіт. Решта стін стояла біла, велетенська, непохитна, тільки з двома дуже маленькими вікнами на дуже великій висоті.

Очисна робота була брудна, жарка, важка. Юдеї не ворушилися, жодне лице не з’являлося вгорі, у вікнах, ворота були замкнені. Педан злостився. Він і його люди повинні тут очищати юдеям їхнє лайно. Люди працювали спітнілі, роздратовані. Педан звелів співати. Він сам завів своїм квакаючим голосом пісню, грубу пісню п’ятого:

Чим наш п'ятий знаменитий?
Робить все леґіонер:
Він воює скрізь завзято,
Сам собі пере білизну,
Трони він перекидає
І зварити сам уміє,
Як звелять, він возить сміття
І за цезаря він б'ється.
Коли виникне потреба,
То і немовлят годує.
Солдат мусить усе вміти,
П’ятий вміє все робити.

Коли вони співали пісню утрете, з’явився супротивник. І ворота були зовсім не такі малі, як здавалися; у всякому разі досить великі, щоб за неймовірно короткий час пропустити неймовірно багато юдеїв. Солдати змінили лопати на щити та мечі. Було клято мало місця, і кого відтіснили між палаючі уламки, тому трудно було допомогти.

— Макавеї! — кричали юдеї.

— Згинь, Юдеє, — кричали римляни.