Юдейська війна

Але справді, це було не тільки особисте злопам’ятство, це був добрий політичний інстинкт, що робив його непримиримим до юдеїв. Світ був римський, світ був задоволений об’єднаною греко-римською системою. Тільки юдеї опиралися, не хотіли визнавати блага цієї могутньої організації, що об’єднує народи. Великий торговельний шлях на Індію, що має нести грецьку культуру на найдальший схід, безперечно не може бути відкритий доти, доки зарозумілий упертий народ не буде остаточно розтоптаний.

На жаль, при дворі зовсім не зважають на небезпеку Юдеї. Через цезарський палац віє заклято приязний для юдеїв вітер. Його товстий колега Юній Тракс доброзичливий до них. І в фінансовій управі сидять вони. Тільки за останні три роки двадцять двох із них заведено до списку шляхти. Вони протискаються на сцену, в літературу. Хіба не чується майже фізично, як вони розкладають імперію своїми безглуздими, забобонними книгами? Цей Клавдій Реґін викидає їх на ринок вантажами цілих кораблів.

Старий міністр, згадавши ім’я Реґіна, підтягує ноги ще вище. Він із пошаною ставився до спритності цього чоловіка, хоч який відворотний він йому був. І потім, цей Реґін має в своїй шкатулці перлину, величезну, бездоганну, ніжно-рожеву. Він би охоче купив цю перлину. Він гадає, що якби носив цю перлину на своєму пальці, тоді його шкіра не так би сохла. Можливо, перлина добре вплинула б і на порубцьовані місця на плечах; але смердючий юдей багатий, гроші його не ваблять, він не віддасть перлини.

Міністр Талас міркував так і так. Заколот у Цезарії. Реґін і його обручка. Чи треба мобілізувати сенат? Можуть послатися на парфянську війну. І говориться все-таки «набліон».

Раптом він перекидається на спину, простягається прямо, втуплюється своїми почервонілими, сухими очима в стелю. Болі в шлунку зникають, і почуття холоду теж. Він має ідею, надзвичайну ідею. Ні, він не клопочеться дрібницею. Чого він власне досягне, коли троє собак здохне в цегельні Тибура? Панове юдеї можуть дістати своїх улюбленців. Можуть замаринувати їх у часнику або покласти в свою скриню для суботніх страв. Він знав щось краще. Він подасть юдеям рахунок за звільнення цих трьох, солоніший, ніж може скалькулювати який-небудь пан із міністерства фінансів. Едикт, едикт про Цезарію. Він зв’яже справу Цезарії з помилуванням трьох. Він завтра знову підкладе цезареві едикт про Цезарію. Уже сім місяців жде він підпису, при цій нагоді він його дістане. Не можна робити юдеям поступки в усьому. Не можна віддати їм і трьох їхніх злочинців, і місто Цезарію. Або те, або те. Й як дружина цезаря цього хоче, треба звільнити їм трьох їхніх мучеників. Але від своїх вимог щодо Цезарії вони мусять остаточно відмовитися.

Він велить покликати секретаря, подати свою доповідну записку про Цезарію. Наскільки він згадує, вона коротка та переконлива. Так любить цезар; бо він не хоче довго мордуватися з політикою, його цікавлять інші речі. Зрештою, він, цезар, схоплює все швидко, він має бистрий, гострий розум. Якби тільки вдалося домогтися, щоб він один раз добре прочитав доповідну записку, тоді був би і його підпис під едиктом. І цю справу з трьома примусовими робітниками не можна закінчувати, не вирішивши остаточно всі питання про Цезарію. Так, цього разу цезар мусить наважитися. Це була благословенна думка Поппеї — вимагати звільнення тих трьох.

Прийшов секретар, приніс доповідну записку. Талас перебіг її. Так, він ясно й переконливо виклав суть справи.