Химерне місто Дрободан

- Жіночок не займай. Вона тобі і на смертному одрі набреше, аби лишень здаватися загадковою і непередбачуваною, дарма, що у віночку.

- Ну гаразд. Тоді он іде сивий дядечко, з вусами. І з… ага, з сапою за плечима?

- Цей… Ну ні, цей - ідейний. Такому аби б потріпатися: преса для нього - об’єкт наруги.

- Угу. А отой джентльмен, з рахівницею?

- Це якийсь колишній банкір альбо підприємець, якого лише якесь горе змусило продатися до парламенту. В нього, напевне, ще й досі фантомні болі за великими фінансами, так що він мусить крутити якісь махінації, аби лишень кваліфікації не втратити. Поспілкуватись має сенс, якщо вже зовсім писати нема про що.

- Е-е, може он-той, в брилі, схожий на бульдога?

- Цей, чи що? А, керівник віртуально-демократичної партії… Ну чого ж, можна спробувати.

***

- Ваше ім’я, шановний, можна дізнатися? - ввічливо поцікавився я, коли ми затягли “голоса” до кабінету. Той, на мій подив, навіть і не пручався. Лише кліпав очима та бурмотів уривки з особливо популярних нормативних актів.

- Тцуцик його звати, - похмуро повідомив Нінкомпуп, - Клоран бей Тцуцик. Не бачиш, Бруксе, він же у альтернативному стані свідомості. Це, знаєш, щоби брати участь у Громадському Дискурсі, слід увійти у транс, аби власні інтереси, таланти та інші примочки не заважали неупередженому законотворенню. Але щоб аж так? Мнм, цікаво…

- Да-да, Тцуцик! - радо відгукнувся “голос”, ідентифікувавши знайоме буквосполучення.

- Ну а як же ми його інтерв’юватимемо, Нінка?

Нінка сів на стільця і приречено зітхнув.

- Боюсь, що методом вільних асоціацій.

- Це ж як?

- Побачиш. Пан Тцуцик, розкажіть, який закон сьогодні обговорювався на богослужінні?

- Так-так, я за.

- А називався він як?

- На сучасному етапі ми вважаємо такі заходи доцільними і перспективними.

Ми перезирнулися. Щось не густо.

- Дай я спробую, - всміхнувся я кутиком вуст до Нінки.

- Валяй.

- Е-гм, - я повернувся до Тцуцика, - Ходять чутки, що Храм Спільного Бога - це інституція, що прагне найефективнішого облаштування суспільної взаємодії та захисту правопорядку. Однак це твердження здається безпідставним наклепом у світлі останніх події, які доводять несумісність особистих інтересів з ідеалами лібералізму.

Тцуцик припинив бурмотіти, піднявши на мене схарапуджений погляд.

- Сесія обговорила проект Закону про внесення змін до Основної Мантри за результатами вседрободанського референдуму за народною ініціативою. - раптом мовив він чітко, мов на прийомі в отоларинголога, - Було ухвалено відповідну постанову, відповідно до якої проект, поданий Старшим Жерцем, схвалюється попередньо і одностайно.

- Що?

- На пропозицію з залу до порядку денного було внесено, як невідкладний, законопроект змін i доповнень до чинного закону "Про застосування касових апаратiв i товарно-касових книг при розрахунках iз споживачами у сферi макроекономічного хабарництва".

Після цього сенсаційного повідомлення Тцуцик знов блаженно всміхнувся і закоханим поглядом втупився у праве нінчине плече.

- Парламентарі обговорили проект закону про внесення змін до закону про внесення змін до Бюджетного Кодексу… - прокашлявшись, докинув Нінка.

- Збільшився обсяг здирницької частини та на кілька пунктів зменшився обсяг марнотратної.

- Ага! - зрадів Нінкомпуп, відчувши, що пішла тяга, - Кодекс був підтриманий одностайно завдяки атмосфері повного взаєморозуміння, викликаної спільним розкурюванням косячків з лоббіхуаною…

- Прошу пана Портфеллера не пхати мені пачки грошей маленькими купюрами, - здригнувшись, конфіденційно прошепотів пан Тцуцик.

Раптом двері кабінету прочинилися і досередини ввірвалася молоденька леді, яка, мимохідь глянувши на Тцуцика, зупинила палаючий гнівний погляд на нас з Нінкою.

- Що я бачу, панове журналісти?! - вискнула вона, - Інтерв’ю проводите? Без попередньої домовленості та згоди прес-секретаря?

- Що я бачу?! - миттєво зреагував Нінкомпуп, - Чарівна панно, невже ви - прес-секретар?

- Де зареєстрований лист з проханням про інтерв’ю? - не вщухала вона, - Де заздалегідь надісланий перелік запитань?

- Ми, е-ее, не проводимо ніякого інтерв’ю… - втрутився я, - Ми щойно лише зазирнули до кабінету у пошуках прес-секретаря аби отримати інформацію про досягнення партії, очолюваної Хлоран-бий…

- Клоран бей Тцуциком, - скривившись, виправив Нінка і відразу ж повернувся до панянки зі своєю вбивчою посмішкою, - Ви так вчасно зазирнули! Дозвольте представитися, Нінкомпуп, а це - Брукс Офскрін.

- Тайні Баттокс, прес-секретар пана Тцуцика. Якраз до мене вам слід було звертатися в першу чергу, - вже спокійніше мовила вона.

- Дорога і шановна Тайні, я просто вражений вашою професійною компетентністю і заповзяттям у захисті інтересів своєї служби! Я щиро сподіваюся на подальшу співпрацю: ми готуємо об’ємний матеріал про віртуально-демократичну партію і будемо вдячні за будь-яку інформацію, яку ви зможете надати.

Тут Нінка штовхнув мене ліктем і я поспішив радісними кивками і нездоровим ентузіазмом в очах підтвердити свою гіпотетичну невмирущу вдячність.