Киев 1917—1920. Том 1. Прощание с империей

<…> хвиля останніх подій і нервового напруження, докотившись до Центральної Ради, вибила на цей раз її з колії органичної послідовної праці і примусила все сьогоднішнє засідання присвятити обговоренню цих подій. Заля і хори переповнені. Головує проф. М. Грушевський.

На трибуні представник фронтового краєвого з’їзду в Одесі. Передаючи від цього з’їзду привіт Центральн[ій] Раді, він каже, що большевизм росте, як пошесть, і щоб успішно боротися з ним, треба оголосити самостійність України.

Представник мітингу, який одбувся сьогодня в залі Ц[ентральної] Ради, пропонує як найскорше оголосити самостійну незалежну Українську Республiку <…>

д. Салтан від імени фракції у[країнських] с[оціалістів]-р[еволюціонерів] заявляє, що партія у[країнських] с[оціалістів]-р[еволюціонерів] уже два дні обговорює справу з 4‑им Універсалом і про державну незалежність. <…>

Промова М. Порша.

Всього два дні, як Мала Рада приняла тимчасовий законопроект про волонтерську армію, одначе вже організуються партизанські, добровільні отряди. На жаль мушу констатувати, що регулярна армія, у нас як і в Росії перебуває зараз у стані повного розкладу, і тому всі надії можна покладати тільки на революційні організації – партизанські отряди. <…> Крім загальної сторони була звернена також увага й на охороні столиці – м. Київа, на те, щоб визволити Київ від збройної сили, перемішаної з злочинним елементом – большевиками. За допомогою “Вільного Козацтва” та инших військових українських частин була взята цитаделя большевиків – арсенал, а в ньому 20 гармат, тисячі рушниць, міліони набоїв і ин. Як бачимо[,] це річ далеко серйозніша[,] ніж той авіпарк, який роззброїли 30 листопада{1096}.

В такой противоречивой ситуации (одни ратуют за немедленное провозглашение независимости, другие считают, что «еще не время») нередко всё решает авторитетное мнение одного человека. Так вышло и в этот раз. Человеком этим стал, естественно, Михаил Грушевский.

Николай Ковалевский рассказал о дискуссиях, предшествовавших принятию IV Универсала, и о решающей роли Грушевского: