Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття

Дехто засуджує заздрість. Це виявляється в коментарях на кшталт: «Він не захотів піти з нами тільки через те, що заздрить». Але справа не «тільки» в заздрощах. Це надзвичайно болісна емоція, від якої буває дуже самотньо, бо людина, яка її відчуває, часто засуджує себе й не хоче ні з ким про це говорити.

Якщо ви відчуваєте заздрість до когось, найімовірніше, вам потрібні співчуття і підтримка. Вони допоможуть вам виявити власний потенціал і втілити його в життя.

Поговоріть про заздрість

Заздрість нерідко руйнує взаємини, бо ми про неї майже не говоримо. Люди соромляться говорити про свою заздрість. Це табу.

Якби ми почали спілкуватися на цю тему відвертіше, багатьох проблем можна було б уникнути. Наприклад, ви можете сказати: «Я тішуся за тебе, але водночас мені боляче. Я хотів би, щоб зі мною теж таке сталося».

Або так: «Коли ти розповідаєш про свій новий роман, мені стає так тоскно, що навіть дихати важко. Я хотіла б розділити твою радість. Але це нелегко». Щира відповідь може перейти в розмову про те, як заздрісникові наблизити втілення свого бажання або досягнути своєї мети, адже заздрість посилюється залежно від того, наскільки людина вірить у досяжність для неї цих цілей або речей. Чим більша віра людини, тим менше відчуватиметься заздрість.

Іноді розмову повинен почати той, кому заздрять. Заздрісник може соромитися про це говорити. У таких ситуаціях буває корисно почути: «Я відчуваю, що між нами виникає певна дистанція щоразу, коли я говорю про свої успіхи. Ти наче кудись зникаєш. Я хочу, щоб ти знав, що я повністю зрозумію, якщо тобі боляче про це слухати».

Заздрощі або ревнощі можуть виявитися такими сильними, що вам доведеться припинити дружбу або зробити в ній перерву. Якщо ваш друг або колега отримав підвищення, на яке сподівалися ви, нелегко спостерігати за його успіхами зблизька. Можливо, через кілька місяців або років ви зможете поновити спілкування.

Вдови і вдівці часто вирішують не спілкуватися зі щасливими парами на першому етапі переживання втрати, тому що це роз’ятрює рани. Утім через тривалий час біль втрати послаблюється настільки, що такі люди можуть опанувати свої почуття — навіть тоді, коли від споглядання взаємного кохання стає гірше.

Однак і тим, кому заздрять, буває нелегко. Успішні люди нерідко самотні. Тим, хто має такі ж мрії і, найімовірніше, такий же талант, як і вони, важко знаходитись поряд. Таку ціну доводиться платити за досягнення, і я сподіваюся, що ви не пішли б на це добровільно.

Уникайте моралізаторства

Дехто вважає, що заздрість — це погане почуття, і ми повинні бути вищими за нього. «Заздрити несправедливо», — можуть сказати такі люди. Проте немає сенсу висловлювати моральні судження щодо емоцій, тому що ми їх не вибираємо. Не можна змусити себе припинити щось відчувати. І навіть якби вам це вдалося, то дорого обійшлося б. У такій ситуації неминуче пригнічення, яке часто супроводжується втратою життєрадісності й цілеспрямованості, а також життєвих орієнтирів.

І все-таки впливати на свої почуття можна. Найкраще, що варто зробити, щоб не навантажувати інших своєю заздрістю, — отримати бажане. Або ж припинити на це сподіватися й «оплакати» свою надію; відтак визначити собі інші, досяжні цілі.

Якщо ви не здатні отримати те, чого прагнете, і не можете відпустити це почуття, є сенс поговорити із професійним психотерапевтом або коучем замість того, щоб обдумувати все самотужки й нікуди не рухатися.

Радість від того, що вами захоплюються і вам заздрять

У дитинстві я якийсь час заздрила зведеній сестрі, коли та отримувала подарунки від мачухи. Трохи згодом я, побувавши в мами, повернулася з коробкою, куди запакувала свої найкращі речі. Я загорнула їх у фольгу й переклала ватою, щоб довше розпаковувати іграшки на очах у зведеної сестри. Не пам’ятаю, чи вона мені позаздрила, але саме цього мені хотілося досягти.

Дітям властиво демонструвати щось, насміхаючись, мовляв: «Правда ж, у тебе цього немає?»

Існує багато причин для того, щоб викликати заздрість в інших. Наприклад, це може бути спосіб поквитатися. Чи вияв пасивно-агресивної поведінки, з якою важко боротися, коли вона стосується дорослих. Або бажання відстояти свої переконання чи прагнення, постати у вигіднішому світлі. Чи й проста потреба викликати захоп­лення в інших.

Деякі люди одержимі тим, щоб ними захоплювались. Вони часто плутають захоплення з любов’ю. Імовірно, що в дитинстві такі люди отримували забагато першого й замало другого.

Якщо заздрощі виникають навіть попри те, що вам це загалом не властиво, варто задуматися: чи немає в цієї людини прихованої, найімовірніше неусвідомленої, мети викликати своїми розповідями такі емоції?

Іноді заздрощі у взаєминах більше кажуть про того, кому заздрять, ніж про самого заздрісника.

В одного мого клієнта Пера був брат, який постійно торочив про свої успіхи. Перу було важко це слухати.

«Але я, мабуть, просто заздрю», — думав він.