Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході

Увечері солдат приніс йому вечерю. Його звали Петі, і Браун показав йому своє намисто з вух та монети. Петі відповів, що не збирається брати участь у його схемах. Браун сказав, що закопав у пустелі тридцять тисяч доларів. Він розповів про пором, змалювавши себе на місці Ґлентона. Він знову показав монети і по-панібратськи розповів про їхнє походження, доповнивши розповіді судді імпровізованими деталями. Поділимо навпіл, просичав він. Ти і я.

Він уважно дивився крізь ґрати на новобранця. Петі витер рукавом чоло. Браун зачерпнув монети, засипав їх назад у гаман і простягнув йому.

Ну, а тепер ми можемо довіряти один одному? запитав Браун.

Хлопець стояв, невпевнено тримаючи мішок з монетами. Він спробував проштовхнути його назад через ґрати. Та Браун позадкував і підняв руки.

Не будь дурнем, просичав він. Та я все віддав би, якби мені дали такий шанс у твоєму віці.

Коли Петі пішов, він сів на солому й подивився на тонку металеву тарілку з квасолею й тортильями. Невдовзі почав їсти. Надворі знову задощило, і він чув, як вулицею проїжджали вершники, а незабаром стемніло.

Через дві ночі вони разом втекли. У кожного був цілком пристойний осідланий кінь, гвинтівка і ковдра, а за собою вони вели мула, навантаженого сушеною кукурудзою, яловичиною та фініками. Вони заїхали на мокрі пагорби, а на світанку Браун звів гвинтівку і вистрелив хлопцеві в потилицю. Кінь кинувся вперед, а хлопець завалився назад, пострілом йому повністю знесло передню частину черепа, і звідти виднівся мозок. Браун зупинив свого коня, спішився, забрав назад мішок з монетами, взяв у хлопця ніж, гвинтівку, порохівницю і куртку, відрізав йому вуха, нанизав їх на свій скапулярій[234], потім сів на коня і поїхав далі. Нав’ючений мул пішов за ним, а згодом посунув і кінь Петі.

* * *

Вебстер і Тоудвайн повернулися до табору біля Юми без провізії та мулів. Ґлентон узяв п’ятьох людей і вирушив у сутінках, залишивши суддю головним на поромній переправі. Вони прибули в Сан-Дієґо посеред ночі й запитали дорогу до будинку алькальда. Той підійшов до дверей у нічній сорочці та ковпаку, несучи перед собою свічку. Ґлентон заштовхнув його назад до вітальні й відправив своїх людей у задню частину будинку, звідки долинули жіночі крики, потім кілька приглушених ляпасів, а тоді все стихло.

Алькальд був чоловіком років шістдесяти, і він кинувся на допомогу своїй дружині, але його збили з ніг стволом револьвера. Алькальд підвівся, тримаючись за голову. Ґлентон заштовхав його до кімнати в глибині будинку. Він тримав у руці мотузку з уже зробленим зашморгом, розвернув алькальда, накинув петлю йому на шию і сильно затягнув. Побачивши це, дружина, яка сиділа на ліжку, знову почала кричати. Одне око в неї набрякло і швидко запливало. Тоді новобранець ударив її точно в зуби, від чого вона впала на зім’яті простирадла і затулила голову руками. Піднявши свічку, Ґлентон наказав одному зі своїх новобранців залізти на плечі другого, хлопець, обмацавши згори одну з vigas, знайшов вільний простір, протягнув там один кінець мотузки і спустив її з протилежного боку, а тоді вони потягнули за неї, підіймаючи алькальда, який мовчки намагався опиратися. Руки йому не зв’язали, тож він схопився за мотузку над головою і силкувався підтягнутися, щоб не задихнутися, хвицав ногами і повільно обертався у світлі свічки.

Válgame Dios, ледь вимовив він. Oué quiere?[235]

Я хочу свої гроші, сказав Ґлентон. Я хочу свої гроші, я хочу своїх мулів, і я хочу Девіда Брауна.

Cómo?[236] прохрипів стариган.

Хтось запалив лампу. Стара жінка підвелася й побачила спочатку тінь, а потім і силует свого чоловіка, що звисав на мотузці, вона поповзла по ліжку до нього.

Dígame[237], ледь вимовив алькальд.

Хтось хотів схопити жінку, але Ґлентон жестом відігнав його, і вона, похитуючись, злізла з ліжка і схопила чоловіка за коліна, щоб підтримати. Вона плакала і молила про милість водночас і Ґлентона, і Бога.

Ґлентон відійшов туди, звідки було видно обличчя алькальда. Я хочу свої гроші, повторив він. Мої гроші, моїх мулів і людину, яку я послав сюди. El hombre que tiene usted. Mi compañero[238].

Ні-ні, ледь вимовив повішений. Búscale[239]. Тут чоловіка немає.

І де він?

Не тут.

Так, він тут. В juzgado[240].

Ні-ні. Madre de Jesús. Не тут. Він пішов. Siete, ocho días[241].

Де juzgado?

Cómo?

El juzgado. Dónde está?[242]

Стара жінка на мить відпустила свого чоловіка й однією рукою вказала напрямок, притиснувшись обличчям до його ніг. Allá, показала вона. Allá[243].

Туди пішли двоє чоловіків, й один тримав недопалок свічки, прикриваючи полум’я зігнутою долонею. Повернувшись, вони повідомили, що маленька тюрма в будівлі позаду порожня.

Ґлентон уважно дивився на алькальда. Стара жінка помітно тряслася. Ґлентон відв’язав мотузку від задньої стійки ліжка, й алькальд із дружиною впали на підлогу.