Кривавий меридіан, або Вечірня заграва на заході

Капітан кивнув. Він затиснув долоні колінами. Що думаєш про договір[21]?

Малюк подивився на чоловіка поруч на лаві. Той сидів із заплющеними очима. Він опустив погляд на великі пальці. Я про це нічого не знаю, зізнався він.

На жаль, це можна сказати про багатьох американців, сказав капітан. Звідки ти, синку?

З Теннессі.

Навряд чи ти був серед «добровольців» під Монтерреєм[22]?

Ні, сер.

Найзавзятіші відчайдухи, яких я колись бачив у бою. Як на мене, на півночі Мексики проливало кров і загинуло хлопців з Теннессі більше, ніж з будь-якого іншого штату. Ти знав?

Ні, сер.

Їх зрадили. Билися і гинули там, у тій пустелі, а їхня країна їх зрадила.

Малюк мовчав.

Капітан подався вперед. Ми билися за неї. Втрачали друзів і братів. А потім, Господь бачить, віддали. Віддали зграї варварів, які, і це визнає найупередженіший їхній прихильник, узагалі не уявляють про існування на Богом даній землі таких понять, як честь, справедливість, і вони поняття не мають, що таке республіканське правління. Народ такий боягузливий, що платить данину сотню років племенам голих дикунів. Віддають урожай і худобу. Закривають шахти. Покидають цілі поселення. Тоді як орда язичників спустошує країну, грабуючи й убиваючи зовсім безкарно. І ніхто їх не зупинить. Що то за люди такі? Апачі навіть кулі на них не витрачають. Ти чув про це? Вони їх забивають камінням. Капітан похитав головою. Здавалося, у нього самого від цього зіпсувався настрій.

Тобі відомо, що коли полковник Доніфан захопив місто Чіуауа[23], втрати ворога склали понад тисячу вбитими і пораненими, тоді як наші — один вояк, та й той наклав на себе руки? Із загоном нерегулярної армії, напівроздягненими добровольцями, яким ніхто не платив, які звали його просто Біллом, він пройшов до бойовища аж з Міссурі?

Ні, сер.

Капітан відкинувся назад і схрестив руки на грудях. Ми маємо справу, сказав він, із нацією виродків. Збіговищем метисів, трохи кращими за чорнопиких. А може, і не кращими. У Мексиці нема уряду. Чорт забирай, у Мексиці і Бога нема. І ніколи не буде. Ми маємо справу з народом, що явно не спроможний дати собі раду. А чи знаєш ти, що буває з народом, який не може дати собі раду? Саме так. Приходять інші й ним урядують.

У мексиканському штаті Сонора вже близько чотирнадцяти тисяч французьких колоністів. Їм під поселення задарма роздають землю. Їм роздають знаряддя і худобу. Освічені мексиканці це заохочують. Паредес[24] закликає до відділення від мексиканського уряду. Вони згодні, аби ними радше керували жабоїди, ніж крадії та кретини. Полковник Карраско[25] закликає американців втрутитися. І він свого досягне.

Просто зараз у Вашингтоні формують комісію, яка прибуде сюди, щоб накреслити межі кордонів між нашою країною і Мексикою. Думаю, те, що Сонора стане територією Сполучених Штатів, лише питання часу. Ґуаймас — американським портом. Американцям не треба буде на шляху до Каліфорнії їхати через цю нашу братерську республіку, занурену в пітьму, і наші громадяни нарешті будуть захищені від сумновідомих банд головорізів, якими наразі кишать дороги, що туди ведуть.

Капітан спостерігав за його реакцією. Малюк почувався ніяково. Синку, сказав капітан. Ми маємо стати тим знаряддям, що принесе свободу на цю темну і неспокійну землю. Саме так. Ми маємо стати вістрям цього натиску. З мовчазного благословення каліфорнійського губернатора Бернетта.

Він знову подався вперед і поклав руки на коліна. І ми будемо серед тих, кому дістануться трофеї. Кожний вояк мого загону отримає ділянку землі. Чудові пасовиська. Одні з найкращих у світі. Землю, таку багату на мінерали, золото і срібло, що, не побоюся сказати, таке годі уявити у найсміливіших мріях. Ти молодий. Але я бачу, який ти насправді. А я не помиляюся в людях. Думаю, що ти не проти ввійти в історію. Правда ж?

Так, сер.

Так. І думаю, що ти не з тих, хто віддасть чужинцям землю, за яку воювали і помирали американці. І запам’ятай, що я скажу. Якщо американці, такі люди, як ми з тобою, для кого наша держава не пустий звук, не візьмуться до справи, доки оті пестуни у Вашингтоні сидять на дупі рівно, якщо ми не візьмемося до справи, то над Мексикою — і я маю на увазі всю країну — одного дня замайорить прапор європейської держави. І до біса доктрину Монро[26].

Голос капітана став тихим і напруженим. Нахиливши голову, він доброзичливо дивився на малюка. А той в своїх бруднуватих джинсах тер долоні об коліна. Він знову позирнув на чоловіка, що сидів поруч, але той, здається, спав.

А сідло знайдеться? запитав він.

Сідло?

Так, сер.

У тебе нема сідла?

Ні, сер.

Я думав, ти маєш коня.

Мула.

Зрозуміло.

У мене є стара кульбака на мулі, але від неї мало що зосталось. Від мула теж небагато зосталось. Він сказав, що мені дадуть коня і рушницю.

Сержант Траммель сказав?

Ніякого сідла я йому не обіцяв, відгукнувся сержант.

Дістанемо тобі сідло.

Я лише казав, що ми справимо якусь одежину, капітане.

Саме так. Хоч ми і нерегулярна армія, але не збираємося мати вигляд якоїсь солдатні, еге ж?

Саме так, сер.

І коней об’їжджених нема, сказав сержант.

Нічого, об’їздимо.