Квітка Цісик

У Лісках залишились тільки могили бабусі Квітки та одного із братів її батька, ще один похований у Коломиї.

Цісиків розкидало по світу. Єдина сестра Володимира Цісика, Іванна, виїхала з дочкою до Польщі. А частина родини Цісиків емігрувала до США, зокрема й Володимир Цісик. Там у нього й народились дві доньки — Марія та Квітка.

Про родину Цісиків донька одного із синів — Ізидора — Люба Павлик (США) у листі до поета і краєзнавця, громадського діяча та організатора літературно-мистецьких вечорів і фестивалів Ярослава Ясинського писала: «Я дуже добре пам’ятаю всіх моїх стрийків, братів мого батька, — окрім одного, який виїхав молодим до Аргентини. Найстарший був Евген Цісик — диригент Коломийського театру. Ізидор Цісик (мій батько) був головним бухгалтером на станції колійовій в Станіславові. Корнелько Цісик, маючи вісімнадцять років, виїхав до Аргентини. Микола Цісик, дуже добре пам’ятаю, мав улики, пчоли. Іванна Цісик — одинока сестра братів Цісиків, Зенон Цісик був знаний п’яніста. А наймолодший брат Цісиків — то був Володимир, якого ми всі кликали «Дзюньо». Знаний скрипаль — «Віртуозо». Стрийкова дружина називалася Іванка, — була родом зі Львова. Вони мали дві доньки: Марію і Квітку. Марія Цісик була піаністкою, навіть акомпанувала батькові на концерті тут, в Америці. На жаль, стрийко Дзюньо і його дружина, та Маруся і Квітка повмирали. Маруся лишила дві доньки і чоловіка, а Квітка — сина і чоловіка. Ще перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдвяні свята приїжджали до Лісок. А з села колядники приходили з Вертепом найперше до Цісиків».

Розділ третій. Квітослава-Орися

Я — квітка степова, 
Я — всіх і нічия. 
Я сонцева коханка,
Я вітру забаганка. 
Полин — купіль моя, 
Пірнай — і я твоя. 
Я — квітка лугова, 
Гойдаюсь в травах я. 
Я у вінку співанка, 
Пелюсткова веснянка. 
Вуста з нектаром я, 
Відпий — і я твоя. 
Я — квітка польова, 
У житі бавлюсь я, 
Я — жайворонка любка, 
Грайливая голубка.
Купальська врода я,
Милуйся! Я — твоя. 
Я квітка у гаю,
 Царюю як в раю: 
В промінні ніжусь я, 
Під трелі солов’я. 
Жаги оздоба я, 
Вдягни — і я твоя. 
Я — квітка лісова, 
Купаюсь в росах я, 
Я громова любаска, 
Дощу — жадана ласка, 
Духмяний килим я, 
Ступи — і я твоя. 
Одне лиш прошу, пам’ятай: 
Не рви мене і не ламай. 
Землі, життя — оквіта я. 
Я — всіх, твоя і нічия.

Тоня Білоус «Я — квітка»

Поява дитини у житті родини — це щось найсвітліше, найпрекрасніше. Кажуть, що до вибору імені дитини варто ставитися дуже серйозно. Адже вибираючи його, батьки визначають слово, яке людина потім чутиме найчастіше в своєму житті. Зокрема, татові і мамі варто подумати, як вони називатимуть дитину в повсякденному житті — скороченим ім’ям чи повним.

Традиційними українськими іменами були імена святих або біблійних персонажів, що мали єврейське, латинське, грецьке походження, бо їх носили перші святі й мученики. Окрім того, в українській культурі трапляються імена скандинавського походження, які разом з собою принесли лицарі-варяги. Такі імена, наприклад, носили перші князі та їхні дружинники.

Тому батьки Квітослави над іменем довго не думали, адже що може бути гарніше за квітку? Крім того, народилась дівчинка у квітні, коли довкола весна — все квітне та пахне. Отже, отримавши такий подарунок долі, батьки й вирішили назвати доньку цим іменем — таким музичним, весняним, пахучим...

Лагідна форма рідкісного імені — Квітка, Квітуся — саме так її називали близькі. «Її оптимізм безмежний. Вона світла та цілеспрямована особистість із чистими помислами», — ось як визначає її ім’я наука, що досліджує імена — ономастика.. Дослівно ім’я Квітослава — та що славить квіти; славна (гарна) як квітка. Ця жінка — сонце. Вона чесна, відкрита для спілкування, дружелюбна і тверда у кращому сенсі цього слова. Тобто, вона не буде твердити на отримане «ні» — «так», і навпаки, але залишиться непохитною на своїх позиціях, бо вважає їх справедливими і правдивими. Якщо Квітослава в чомусь і помилилася, вона не буде сперечатися і стояти на своєму. Натомість відкрито визнає свої помилки і, якщо треба, вибачиться, вичерпавши тим самим конфлікт.

Вона прагне створити міцну сім’ю. Без сім’ї просто не бачить свого існування. Чоловіка вибирає розумного, зрілого. Зазвичай цей чоловік старший за неї. А з ровесниками їй нудно, бо вона вже в двадцять років мудра і прониклива.