Читаем Квітка Цісик полностью

Упродовж 1971 року Квітка активно виступала на сцені разом з татком Володимиром і сестрою Марією (яка вже стала відомою піаністкою високого рівня, давала уроки в Карнеґі-холі й акомпанувала відомим співакам). Але після його кончини постала потреба заробляти на життя та навчання, а стипендію у розмірі 400 доларів, яку отримувала Кейсі, навіть, частково не могла покрити сімейні витрати. Тому довелося працювати. Відповідальність, яку Квітка відчувала перед батьками та її природними здібностями, не дозволила молодій співачці назавжди покинути вокальне ремесло і податись у пошуках іншої професії. Аби тримати удари долі, не схибити із власного шляху, не зрадити собі, не осоромити покійного батька, який подарував їй шанс жити у вільному світі, — за мистецтво дівчина трималася, як за останню волосинку надії, плекаючи сподівання з часом повернутись до оперної діяльності. Трималася скільки вистачало духу. Невдовзі Квітослава знайшла роботу і вже виступає в клубах Нью-Йорка. Її унікальний спів одразу став виділятися серед одноманітності виконавців. Збирає свої перші «зали» та отримує перших «фанатів». Вона з її природними можливостями цілком ймовірно могла стати популярною сівачкою, та тендітна Квітка не любила виступати перед великими аудиторіями, а контингент клубів не зовсім її подобався, досить швидко її почав дратувати сам репертуар який необхідно було виконувати, тому вона відмовляється від такої перспективи та поступово припиняє свої клубні виступи, вислизаючи зі світу вечірніх клубів, зосереджується на студійних записах, опиняючись у більш лагідному для виконавця середовищі.

Квітка ще з початку 1970-х років записує свої треки для Радіо «Свобода» (багато разів співала оригінальні мелодії Юрія Турчина), невтомливо надсилаючи свої записи американським продюсерам для прослуховування. У цих безперервних спробах їй допомагає Юрій Денисенко, який на той час працює ді-джеєм на радіостанції, і під опікою якого Квітка робить свої перші кроки у світ студійної музики. Це, зрештою, принесло свої позитивні результати.

У США, в період середини 1960-х — початку 70-х років, з розвитком музичної індустрії та шоу-бізнесу, у діалозі культур середини XX ст. новим подихом стає джазова, рок- і поп-музика, розвиток телебачення, що передає пульс, світовідчуття бурхливої епохи, і виникає потреба у кваліфікованих музичних виконавцях, які б виконували роль студійних вокалістів, що в умілих руках, а точніше голосових зв’язках, давало б надзвичайний зворотній зв’язок виконавцю цієї, ніби-то, другорядної ролі, що проявлявся у поштовху для подальшої сольної кар’єри. Ідея спробувати себе у цьому напрямку непомітно поширилась в оточення Квітки Цісик, а згодом вона вже виконувала перші замовлення. І на подив самої Кейсі — їй це подобалось. У багатонаціональній фольклорній спадщині США, у якій збереглося чимало запальних, темпераментних особливостей, що передають дух американської традиційної культури, які у поєднанні з сімейною атмосферою родини Цісиків, у якій побудували українські традиції та звичаї, давало надзвичайно широкі можливості для синтезу передової тогочасної американської музичної індустрії з етно та фолк мотивами української народної пісні, що вилилось у незабутній вокальний стиль Квітки Цісик, створило родючий ґрунт для розвитку її музичних талантів. Згодом це вилилося у першу спробу виконувати комерційні студійні замовлення.

Крім надсилання своїх записів продюсерам, Кейсі намагається спробувати себе у перспективному та прибутковому напрямку — виконання рекламних джинглів, тому ходить на прослуховування у рекламні агенції. Спочатку Кейсі працювала без агентів — сама шукала контактні дані та можливості реалізувати свій потенціал, доводилося самостійно «себе просувати». Та нікому невідома співачка на ім’я Кейсі (КС — псевдонім за першими літерами імені Kvita Cisyk, який взяла собі ще з часів навчання в університеті) не мала роботи. Сімнадцятирічна донька українських емігрантів, вокаліста без досвіду нікого із великих агенцій не цікавила. Проте, зважаючи на її музичні можливості, так не могло тривати довго, і після запису свого першого рекламного джинглу, для «акул шоу-бізнесу» стало зрозумілим, що це — справжнє вокальне золото, знахідка, яка неодмінно розквітне та принесе шалені прибутки. І так поступово почалася її кар’єра в рекламному бізнесі. Багато компаній, які зверталися до неї, зрозуміли, яка перлина потрапила до їхніх рук. Вони дуже швидко прибрали її до рук і побачили результат. Цей чарівний голос дійсно мав якусь магічну силу, заворожував і привертав.

Перейти на страницу:

Похожие книги

10 гениев спорта
10 гениев спорта

Люди, о жизни которых рассказывается в этой книге, не просто добились больших успехов в спорте, они меняли этот мир, оказывали влияние на мировоззрение целых поколений, сравнимое с влиянием самых известных писателей или политиков. Может быть, кто-то из читателей помоложе, прочитав эту книгу, всерьез займется спортом и со временем станет новым Пеле, новой Ириной Родниной, Сергеем Бубкой или Михаэлем Шумахером. А может быть, подумает и решит, что большой спорт – это не для него. И вряд ли за это можно осуждать. Потому что спорт высшего уровня – это тяжелейший труд, изнурительные, доводящие до изнеможения тренировки, травмы, опасность для здоровья, а иногда даже и для жизни. Честь и слава тем, кто сумел пройти этот путь до конца, выстоял в борьбе с соперниками и собственными неудачами, сумел подчинить себе непокорную и зачастую жестокую судьбу! Герои этой книги добились своей цели и поэтому могут с полным правом называться гениями спорта…

Андрей Юрьевич Хорошевский

Биографии и Мемуары / Документальное
След в океане
След в океане

Имя Александра Городницкого хорошо известно не только любителям поэзии и авторской песни, но и ученым, связанным с океанологией. В своей новой книге, автор рассказывает о детстве и юности, о том, как рождались песни, о научных экспедициях в Арктику и различные районы Мирового океана, о своих друзьях — писателях, поэтах, геологах, ученых.Это не просто мемуары — скорее, философско-лирический взгляд на мир и эпоху, попытка осмыслить недавнее прошлое, рассказать о людях, с которыми сталкивала судьба. А рассказчик Александр Городницкий великолепный, его неожиданный юмор, легкая ирония, умение подмечать детали, тонкое поэтическое восприятие окружающего делают «маленькое чудо»: мы как бы переносимся то на палубу «Крузенштерна», то на поляну Грушинского фестиваля авторской песни, оказываемся в одной компании с Юрием Визбором или Владимиром Высоцким, Натаном Эйдельманом или Давидом Самойловым.Пересказать книгу нельзя — прочитайте ее сами, и перед вами совершенно по-новому откроется человек, чьи песни знакомы с детства.Книга иллюстрирована фотографиями.

Александр Моисеевич Городницкий

Биографии и Мемуары / Документальное