Квітка Цісик

Уже до середини 1970-х років вона відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава. Кейсі Цісик почала творчу колаборацію з відомими музикантами різних стилів та напрямків. Вона надавала творчі послуги з вокалу та бек-вокалу Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Дейвіду Сенборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстадт та іншим, а також Квінсі Джонсу — відомому продюсеру-аранжувальнику США, котрий відкрив феномен Майкла Джексона. «Я себе називаю студійною співачкою. Співаю на телевізії, на радіо, я наспівую рекламу на різні продукти, скажімо: літаки, парфуми, туалетний папір чи дитячі забавки, тобто все, що рекламують по телевізору, радіо. Я також співаю на платівках для других американських артистів, наприклад, Карлі Саймон. Також виступаю на відео для неї. Пері Остін, Квінсі Джонс, Майкл Франкс. На плиті Квінсі Джонса «The Dude» я багато співала. Мусила поїхати до Каліфорнії, щоб співати на тій плиті. На бек-вокалі ще співаю для тих людей. Так я власне живу. Я займаюсь паб-музикою в Америці, співаю в студіях, це мені найближче, то є мій фах. Тому я власне хотіла мати власну плиту» — з інтерв’ю К. Цісик українському музиканту Кирилові Стеценку (1991 р.).

Та не все було так безхмарно і просто — напружений графік, часті переїзди, недоспані ночі, які так характерні для початку кар’єри, десятки проб, які могли тривати годинами, багаторазові записи однієї музичної фрази далися взнаки — не минуло й одного року з початку активної студійної праці безвідмовної бек-вокалістки, як Квітка була вимушена зробити перерву, оскільки, працюючи на одне з нью-йоркських рекламних агентств, виконавиця ледь не втратила голос та слух. Але у бізнесі студійного запису вона залишила промовисте резюме: аудіокасети із її голосом. А час перерви її пішов тільки на краще.

Індустрія американської реклами зробила відкриття: записати аудіо­стот чи телеролик, де слоган проспіває Кейсі Цісик, — є співрозмірним з вкладенням під шалені відсотки грошей у банк. Прибутки гарантовані! Роботи стає так багато, що Квітка перетворюється в найдорожчу і най­затребуванішу співачку рекламних джинглів. Початки її кар’єри — це ви­снажлива праця і постійне сподівання на успіх. «...Для українців діаспори «вона просто гарно співала». А ще виявилась успішною, вийшла заміж за чужинця, пішла в інший світ... Як то кажуть, «робила-робила, і доробилася». В американському шоу-бізнесі Квітка займала пристойне місце. Щоправда, більше у рекламній сфері... Її соціальний щабель в американському суспільстві був доволі високий... Цей високий рівень і відділив її від української діаспори... «Вони всі зростали більш-менш нарівні, і коли хтось вибивається нагору, це зажди викликає заздрість. У повітрі витало: «Що такого особливого в Цісик?»» (О. Горностай). Їй, навпаки, було сумно від тої дистанції. І тут є логічне пояснення... У діаспорі дуже мало професіональних музикантів. Батьки тих, що «вибилися в люди», — лікарі, вчителі, адвокати. Але вони також належать до соціального прошарку, який працює на когось, на господаря. Власників українського походження — мало. Однак ні ті, ні інші не прагнули віддавати своїх дітей у професіональні музиканти. Звідси висновок про те, що в українському середовищі Америки нема справжньої академічної культури. Ясна річ, Квітці у тому напівгетто було доволі незатишно»(з інтерв’ю Уляни Глібчук з музичним продюсером у сфері академічної музики, керівником ансамблю “Червона рута” Олександром Горностаєм, газета «Дзеркало тижня» № 7, 2007).

І от, зарекомендувавши себе, не Квітка шукала можливості реалізувати себе, а вже самі агентства намагались залучити її до співпраці. У помешканні Цісиків на Манхеттені регулярно почав дзвонити телефон. Не все подобалося Квітці у сфері рекламних джинглів. Якісь речі вона вимушена була робити. Це та закономірність і та неволя, що торкається кожного.

Розділ дванадцятий. Виконавиця саундтреків