Читаем Леся Українка. Книги Сивілли полностью

Окрім зведення до орфізму, геніальність в епоху fin de siècle трактується й у плані суто хвороби. Варто згадати Чезаре Ломброзо, праця якого «Геніальність і божевілля» («Genio е follia», 1864) здобула популярність наприкінці XIX століття разом з іншими його студіями, такими як «Злочинна людина» («L’Uomo delinquente», 1876), «Кохання і божевілля» («L’amore nel suicidio е nel delitto», 1881), «Геніальна людина» («L’Uomo di genio», 1888), «Жінка — злочинниця чи повія» («La Donna delinquente», 1893). Ломброзо розвиває думку про те, що в житті геніальних людей бувають моменти, коли вони більше схожі на психічно хворих, а також твердить, що геніальність є проявом божевілля й відхиленням від норми.

Мішель Фуко у праці «Божевілля і нерозуміння. Історія божевілля в класичну епоху» («Folie et déraison. Histoire de la folie à l’âge classique», 1961), навпаки, пов’язує безумство зі свободою та істиною мистецтва. «І все ж: хіба саме поняття безумства, якщо довести його до логічного кінця, не включало в себе неодмінної ідеї свободи?» — запитує він [107]. Французький філософ розділяє свободу божевільного, яка існує лише в тому проміжку і в ту мить, коли він вільний лишити свою свободу й прикувати себе до безумства, тож вона стає не чим іншим, як тілесним механізмом, зчепленням фантомів і марень. Таке безумство мовчазне, воно не має власної мови, про нього можуть говорити хіба лікарі й філософи. Але з початком XIX століття безумство знаходить свою мову в ліричній поезії, коли відкривається суб’єктивність буття й автономною стає істина мистецтва. Безумство виводить назовні світ низьких схильностей, страждань і насильства. У сучасному суспільстві, твердить Фуко, людина володіє істиною, лише відчужуючи себе в образі божевільного й розрізняючи те, якою вона є і якою не є. Це й уловлює і передає поезія. Отже, безумство не тотожне творчості, а творчість — безумству, але вони є взаємопов’язаними в момент народження твору. Тому важко відповісти, чим він є — «безумством або витвором? польотом натхнення або фантазмом? стихійним слововиверженням або чистим першоджерелом?» [107].

Леся Українка у власній творчості часто зверталася до теми безумства й божевілля — досить пригадати «Блакитну троянду», «Місто смутку», «Одержиму», «Кассандру», «Лісову пісню». Поетичне візіонерство й моменти творчого безумства були її супутниками все життя, однак посилювалися з роками. Цілком можливо, що невроз і психічні розлади, які супроводжують моменти творчості, провокуються й загострюються в неї під впливом сухот. Зрештою, перебуваючи в Сан-Ремо взимку 1903 року, письменниця зізнавалася в листі до Кривинюка: «Лікарь думає, що всі мої біди головно з нервів походили, хоч воно власне від того не лехше бо часом від нервів трудніше вихоруватись, ніж від сухот… зрештою й сухоти часто починаються власне з нервів і ними живляться» [96, с. 41].

До речі, Олександр Драгоманов, її дядько, психіатр за фахом, який працював лікарем у психіатричному закладі «Творки» неподалік від Варшави і якого двічі відвідувала Леся Українка, цікавився, зокрема, психічними розладами в пацієнтів, хворих на туберкульоз. Він тісно співпрацював із журналом «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии» (Харків — Петербург), був автором статей «Неврастенія і психічні розлади», «Спіритизм і психози», а в одній зі статей, «Психози та чахотка», зазначав, що «у сухотних і туберкульозних хворих відбуваються різкі зміни в характері. Вони стають егоїстичні, себелюбні, забувають абсолютно інтереси сім’ї та оточуючих і зважають лише себе. Поряд із цим розвиваються незадоволення, недовіра до оточуючих, підозрілість і хибне самолюбство» [32, с. 140]. У випадку Лесі Українки не йдеться про такі речі, однак цілком імовірно, що її самовбивча одержимість у хвилини творчості подібна до неврозу та спровокована саме загостреннями хвороби (сухотами). Зрештою, сухоти «часто починаються власне з нервів і ними живляться», — зауважувала вона щодо себе [96, с. 41].

В останні роки життя писання й творча праця в Лесі Українки перетворюються на хворобу в буквальному розумінні слова. Вона просто згорає від творчості. Хоча й раніше в її листах зринає згадка про творчість як потенційне самогубство. Вона зізнається сестрі Ользі, що, якби не намагалася себе зберегти для праці, «знайшла б щось таке, що помогло б мені скоріше спалити себе, спалити з ентузіазмом, з безсонними ночами, з поривами творчости [95, с. 385].

Перейти на страницу:

Похожие книги

Чикатило. Явление зверя
Чикатило. Явление зверя

В середине 1980-х годов в Новочеркасске и его окрестностях происходит череда жутких убийств. Местная милиция бессильна. Они ищут опасного преступника, рецидивиста, но никто не хочет даже думать, что убийцей может быть самый обычный человек, их сосед. Удивительная способность к мимикрии делала Чикатило неотличимым от миллионов советских граждан. Он жил в обществе и удовлетворял свои изуверские сексуальные фантазии, уничтожая самое дорогое, что есть у этого общества, детей.Эта книга — история двойной жизни самого известного маньяка Советского Союза Андрея Чикатило и расследование его преступлений, которые легли в основу эксклюзивного сериала «Чикатило» в мультимедийном сервисе Okko.

Алексей Андреевич Гравицкий , Сергей Юрьевич Волков

Триллер / Биографии и Мемуары / Истории из жизни / Документальное
100 Великих Феноменов
100 Великих Феноменов

На свете есть немало людей, сильно отличающихся от нас. Чаще всего они обладают даром целительства, реже — предвидения, иногда — теми способностями, объяснить которые наука пока не может, хотя и не отказывается от их изучения. Особая категория людей-феноменов демонстрирует свои сверхъестественные дарования на эстрадных подмостках, цирковых аренах, а теперь и в телемостах, вызывая у публики восторг, восхищение и удивление. Рядовые зрители готовы объявить увиденное волшебством. Отзывы учёных более чем сдержанны — им всё нужно проверить в своих лабораториях.Эта книга повествует о наиболее значительных людях-феноменах, оставивших заметный след в истории сверхъестественного. Тайны их уникальных способностей и возможностей не раскрыты и по сей день.

Николай Николаевич Непомнящий

Биографии и Мемуары