Мага Віра

34. Магнат, буржуй, комісар. Я хочу сказати, що найстародавніші греко-латинські слова не створені в Греції чи Латинії, а в Оріяні (Протоукраїні). Їхній первокорінь треба шукати у санскриті.
Наприклад; наукові авторитети УВАН, НТШ, Академії Наук так званої "УРСР" однозгідно пишуть, що українцями вживане слово "пошта" позичене з чужих мов (німе­цької, латинської, французької).
Ні, ми, українці, не позичили слово "пош­та". У німців — "пост", у латинів — "постіс", у французів — "посте".
У санскриті є слово "прста", що значить "передстоянка". Слово "прста" (прішта) створене з слів "пра" (перед) і "шта" (стояння, постій). У "Рик Ведах" поширені слова -"пріштатапа" (передстоянка тепла), "пріш­тасвета" (передстоянка світла). З старо­українського (санскритського) слова "прішта" постали латинське "постіс", французьке — "посте", німецьке — "пост".
35. І слово "адвокат" не латинське, воно створене з санскритських слів "ат" і "вака". "Атвака" значить "ідучий говорити", "промо­вець", "той, що ваакає". Сьогодні в Індії ті індуси, які знають санскрит, вживають слова "вака" (говорить, ваакає), "вакана" (промо­вець), "вакас" (виказ, промова), "вакасия" (виказує, говорить), "вакту" (говорити, рек­ти). Старі латиняни казали "вакаре".
Слово "окуліст" (окулістика, окуляри) по­ходить від слова "око" (брагман, виголошую­чи молитву, не забуває зазначити перед "ом", що є "сварґа око" ("око" значить "дім", "вікно").
Слово "магнат" ("маґна") наші вчені також приписали латинам, чому? Тому, що вони заполонені так званою "латиноманією", тра­диційним европоцентризмом ("все від греків", "все від латинів").
36. Звільнившись від комплексу націона­льної меншовартости, треба створити Укра­їнський Інститут Санскритології. І подару­вати світові треба нові, справді правдиві твердження про історію розвитку мов народів Західної Европи.
Слово "буржуа" значить "житель міста", "городянин", "міщанин". І особливо воно поширене у Франції. Не кожний буржуа був капіталістом, вельможею. Москвинські боль­шевицькі капіталісти, граючи роль "обо­ронців світового пролетаріяту", звуть борців за волю України... "буржуазними націона­лістами". Чим же слово "буржуа" гірше за слово "комісар"?
37. У Франції королі посилали своїх комісарів, які були вірними виразниками влади монарха, в різні політичні й військові відрядження. У Франції буржуа творили так звану Паризьку комуну.
Щоб обманути трудящий люд москвинські большевицькі "правітєлі" впровадили титул "комісар" (красний комісар, народний комі­сар). Ніде в історії большевизму не зазначено, щоб народ вибирав "народних комісарів". Красних комісарів особисто призначав "правітєль" Лєнін тим самим способом, що й монарх Франції.
Лєнінські комісари вели криваву борню із "золотопагонниками" (біло-гвардійським офі­це­рам на плечах вирізували шкіру формою пагона). Слово "паґон" постало з слова "аµон", що значить "хвіст", "шнурок". Лєнін­ські комісари під час Другої світової війни ста­ли пишнопідпудреними золотопагон­ни­ками.
38. Титули англійських королів. Мені подобається англійський народ тому, що він збагнув мудрість перемоги — він дисциплі­нований. Дисципліна — мати перемоги.
Сини Англії люблять бути командирами і люблять бути дисциплінованими виконав­цями наказів. Англійський воїн вважає великою гідністю отримати від рідного про­відника наказ і талановито його виконати. Чужих лідерів, наказодавців англійські воїни не люблять слухати. І ставляться до них з погордою в найскрутніші хвилини життя. Очевидно, немає народу без плям, плями є й на сонці.
Щоб відчути велич дисципліни англій­ського духа, познайомимося з титулами англійських королів. "Що ж мають спільного титули з дисципліною?" Щоб відповідь на це питання була зрозумілішою, — уявімо армію, в якій немає командирів і тому кожний вояк робить, що хоче, іде, куди хоче, і стріляє, коли хоче і кого хоче в ім'я справжньої, ніким необмеженої демократичної волі.
39. Генріх четвертий титулований "Ваша Милість Генрі Четвертий", "Найвеличніший і Наймогутніший Принц Едвард Четвертий", "Ваша Високість Генрі Сьомий", "Ваша Могутність Генрі Восьмий", "Ваша Свята Величність Англії Джеймс Перший". Ті, що писали листи до короля Джеймса Першого, починали офіційним зверненням: "Джеймс, Милість Бога, Король Великої Британії, Франції, Ірляндії, Оборонець Віри".
Геній Англійського розуму піднявся так високо, що звільнив себе від вузьких понять віри — Англія поставлена вище католицизму, протестантизму та інших релігійних понять. Король Англії є "Оборонцем Віри" незалежно від того, чи віра та є християнською, му­сульманською, буддистською, брагманською. Головне, щоб всі ті віри звеличували культ короля Англії.
40. Іспанські королі завжди титулувалися, як оборонці католицької віри. Москвинські царі — оборонці православної віри. Велика трагедія буйної козацької крови в тому, що вона густо лилася за віру греко-православну і забула, що треба справу творення Великої Козацької Держави поставити вище всіх чужих релігій і проголосити, що в Козацькій Державі всі віри, які звеличують Гетмана, охоронені Державними Законами Гетмана.
Королева (квін) Єлизавета Друга має титул "Її Найвища Світла Величність Єли­завета Друга, Милість Бога, Об'єднаного Королівства Великої Британії, Північної Ірляндії та інших країн і територій Королева, Голова Комонвельту, Оборонець Віри і так далі". Є такі території, підлеглі Англії, на яких живуть аборигени, маючи віру в багатьох богів: немає значення. Величність Королеви Англії в тому, що Вона є Оборонцем Віри.
41. Англійці, як бачимо, не шкодують любови, не шкодують почувань і розуму, щоб звеличити Провідний Англійський Автори­тет, свою "квін"; слово "квін" значить "родо­начальниця".
Дисциплінований англієць бачить у своє­му королеві велич свого роду, історію свого англійського "я". В Англійському Авторитеті він бачить свій особистий авторитет, свою впорядковану силу, славу, світле майбутнє. Він може, наприклад, гніватися на королеву так, як гнівається син на матір, але він прилюдно не буде нарікати на королеву чи короля, не буде Авторитет Англії прини­жувати простакуватими словами, бо той син, що принижує свою родину, принижує сам себе; хто сам себе принижує — небезпечний.
42. Той член партії, який принижує свого лідера, ослаблює партію — на цій моралі зав­жди творилася сила і воля перемоги. Народ, який вміє плекати свідомо і підсвідомо авто­ритет своїх провідників, ніколи не буває рабом. Найголовніша англійська пісня має слова "Боже, борони короля", "ніколи, ніколи, ніколи англієць не буде рабом!".
Ні Павло Скоропадський, ні Симон Пет­люра не були бездарними провідниками. Бездарними самолюбами були ті люди, які їх оточували і не створили в народі любови до рідного провідника. Не освідомили народ, що значить рідний провідник і чому перед ним треба благоговіти, і що значить чужий про­відник і чому треба ставитися до нього з недовір'ям.
Ті, що оточували Лєніна (а оточували переважно жиди — талановиті психологи, май­стри пропаганди) видали, як знаємо, п'ять мільйонів портретів Лєніна в 18 році. Під портретами, як це кожний може прочитати, оглядаючи в Москві "Музей Лєніна", був напис "Лєнін — великий вождь і оборонець трудящих".
43. Тоді, коли гетман Скоропадський і атаман Петлюра очолювали борню за волю України, не можна було в селах і містах по­бачити портретів Скоропадського і Петлюри.
Українці більше чули про Петлюру і Ско­ропадського від большевицьких пропаган­дис­тів, ніж від українців. "А навіщо ті портрети? Це ж, як устійнив Нікіта Хрущов, "культ осо­би!"" — каже православний чи греко-католи­цький дядько. Він забуває, що в його хаті на святій стіні між вишитими рушниками висять фотографії (ікони жидів Ісуса, Іосифа, Марії, Михаїла і греків Миколая, Юрія). Діти, коли їм сниться рідна хата, бачать маму, тата біля цих образів — образи входять у світ сві­домости і підсвідомости. Стають для людини доро­ги­ми, рідними, стають частиною її віри, тради­ції, світовідчування.
44. Американська демократія не мала б жодної сили, коли б вона не була побудована на культі президента: немає такої офіційної американської установи, в якій би не висів портрет президента.
Будинок, в якому родився президент, охоронений державою. Будинок, в якому жив президент перед приходом до Білого Дому, стає музеєм і охороняється, як священність Америки. Немає значення — був президент людиною успіху чи трагічної долі.
Президент Америки творить Америку могутньою не тому, що він супермен — геній над геніями, священність над священністю, а тому, що він має ті права, що й король, дарма, що він вибранець народу. Президента США великими правами обдарував дисцип­лінова­ний геній Англійського розуму. За законами англійського права існує архітектоніка прав­ління Білого Дому.
45. Президент Труман, звільняючи від обов'язків талановитого воєначальника Мек Артура, сказав такі відомі слова: "Я звільняю Вас тому, що Ви не вмієте шанувати авто­ритет президента". І Мек Артур поклонився президентові.
У силі влади президента США, який одно­часно є й Головнокомандуючим військами Америки, закодована сила Америки, баланс американського капіталу (доляра), вірність війська і престиж Американського прогресу.
46. Генерал Де Голь сказав, що коли французи хочуть бачити Францію могутньою, вони повинні йому (Де Голеві) дати ті права, які має президент Америки. На вимогу Де Го­ля була скорегована Французька Конститу­ція. Де Голь, отримавши великі права, підняв у світі престиж Франції, її духовну і еконо­мічну силу. Знаємо, що перед Де Голем Фран­ція стояла перед проваллям анархії — два, три рази на рік мінявся уряд Франції, у світі створювалося недовір'я до французької еконо­міки, меркла пошана в світі до невпоряд­кованого Французького народу.
Вивчаючи почування і мислення українців, я бачу, що вони утратили здібність бути людьми духовного і організаційного порядку. У них скалічений інстинкт людини-творця. Та я беззастережно вірю, що Українська Людина покращає — стане агресивнішою. Відродить в собі український священний національний егоїзм — без егоїзму, збудованого на основі любови, гідности, справедливости і само­збереження, народ ніколи не буде здібний відстояти своє право на життя.