Мага Віра

47. Я уклінно прошу ті покоління, які народяться після моєї смерти, створити величний культ Пана Президента — Гетмана України, прошу звеличити Його авторитет, дати йому могутні права і прошу беззастереж­но виконувати Його накази. Він, маючи таку силу, перетворить Україну в могутню світову державу. Звертаюся не до сучасних поколінь, а до грядущих тому, що сучасні покоління ранені, їх вилікувати майже неможливо — задавнені рани.
48. Ордени країн Европи, Азії. Кожний, хто має на грудях орден, вважається кращою людиною держави — і не має значення, яку систему має держава — монархія, автократія, демократія.
Щоб гірші кращали чи щоб кращі не гір­шали, вручаються врочисто ордени — ордени вручаються за ті чи інші довершені справи.
Немає такої країни, в якій би не було ор­денів. Я хотів би, щоб в Українській Державі були ордени — Орден Матері-Землі, Орден Свя­щенного Дніпра, Орден Державного До­сто­їнства, Орден Святослава Завойовника.
49. Знаємо, в Афганістані — Орден Сонця, Орден Провідництва, Орден Незалежности, у Чехії — Орден Білого Льва, у Фінляндії — Орден Фінляндського Льва, у Ватикані — Орден Христа, у Московитії — Орден Лєніна, Орден Кутузова, Орден Суворова, в Ірані — Орден Льва і Сонця, в Італії — Орден Достоїнства Італійської Республіки, в Японії — Орден Хризантеми, Орден Сходячого Сонця, Орден Таємничого Скарбу.
У Мехіко — Орден Азтекського Орла, у Не­палі — Орден Зорі Непаля, Нідерлянди — Орден Льва, Перу — Орден Сонця, Польща — Орден Білого Орла, Швеція — Орден Північної Зорі, Єгипет — Орден Нілу. Кардинал, який має на грудях орден Христа у Ватикані чи в Кремлі, обмінюється дарами з комуністом Подгор­ним, який має на грудях орден Лєніна, — два про­тилежні погляди на світ — їх зближують титули, влада, впливи на маси, сила авто­ритету.
50. Москвинські большевицькі титули. Архітектоніка "правітєльства" большевицької Московитії та, що була в епоху династії Романових — лєнінці нічого не змінили.
Большевики кинули в народ гасло "геть баронів, графів, дюків, царів!" І використали вірші Тараса Шевченка: "Трудящі, "нащо здалися вам царі... ви ж таки люди, не со­баки!""
Справа, очевидно, не в титулах, а у їх значеннях. У крісло задушеного барона сів секретар райпарткому. Він має права більші, як барон. Він поводиться з кріпаками (колхозниками) гірше, як барон.
Колхозник — кріпак, бо він державним за­коном закріплений працювати в колхозі. Він не має пашпорту — посвідки, яка б ствер­джу­вала гідність його особи. Він не має жодних правних документів при собі. Він не має жодного права переїхати жити до міста. Жи­вучи в місті без пашпорта, він буде ареш­то­ваний, як злочинець. Він буде покараний і так, як у часи феодалізму, привезений до "общини" (колхозу). Немає в світі страшнішої неволі, як та неволя, яку сконструювали червоні моск­винські барони (секретарі райпарткомів).
Щоб збунтованих кріпаків (колхозників) могли червоні жандарми успішніше присми­ряти, президент Річард Ніксон, заприяте­лю­вав­ши з диктатором Леонідом Брежнєвим, передав Москві "модерні поліційні і кримі­нологічні еквіпменти". Сенатор Г. Джексон твердить, що "висилкою цього "еквіпменту" Америка допомагає КҐБ тримати дисидентів під ще гострішою контролею".
51. Секретар обкому партії — червоний граф, якому червоні барони зобов'язані давати звіти про продукційні вироби кріпаків (колхоз­ників). Коли червоний барон не виконує розпорядження червоного графа, у нього титул відбирається.
Не дивуймося — так було і в часи династії Романових. Барон А. Черкасов, граф Н. Бул­гарі, князь С. Трубецькой, князь Е. Обо­лєвський, князь Д. Щепін-Ростов не виконали розпоряджень імператора Ніколая і тому були арештовані. Вони незважаючи на те, що мали на грудях ордени слави і доблесті, отримані в 1812 році під час війни з Наполеоном, були вивезені на каторгу в Сибір. Їхні друзі (дво­ряни — визначні царські офіцери) Рилєєв, Пестель, Муравйов-Апостол, Бестужев-Рюмін — розстріляні.
52. У Києві живе красний дюк (секретар компартії України, яка фактично є Тайною Канцелярією — відділом компартії Москови­тії). Красний дюк — це губернатор, який має ті самі права, що колишній царський губерна­тор-монгол Бібіков, душитель Малоросії.
Красний дюк виконує розпорядження крас­­ного царя (генерального секретаря ком­партії імперії Московитії). Секретар — титул вдало підібраний. Слово "секретум" означає "секретно", "секретаріус" значить "секретний". Він (секретар компартії імперії Московитії) зі своєю шайкою засекречує від трудящого народу всі свої злочини спритніше, як цар.
Червоні барони, графи, дюки — підтримані червоним дворянством (привілейованою елі­тою імперії Лєніна). Я вже говорив, що гре­цьке слово "герой" значить "півбог". І про це всі ми знаємо з грецької мітології, і знаємо з писань Гесіода. Греки героям (півбогам) при­но­сили в жертву волів, овець і обов'язково вночі.
53. І такими півбогами (героями) були у Греції Ахіл, Геракл, Еней. Юлій Цезар вважав себе потомком героя Енея. І большевицька Московитія має культ героїв (півбогів).
Герой, тобто, півбог Совєтського Союза — титул установлений після вимордування голодом шість мільйонів Українців — 16 квітня 1934 року.
Півбог Совєтського Союза отримує "Жа­лованную Грамоту”, запроваджену ще Кате­риною Другою, "Грамоту Президії Верховної Ради СССР", отримує медаль "Золота зірка" і "Орден Лєніна".
"Герой Соціялістичної Праці" — отримує гра­моту красного дворянина, "видану Пре­зидією Верховної Ради СССР", отримує ме­даль "Серп і молот", "Орден Лєніна" — титул, установлений 27 грудня 1938 року.
Герої СССР — красні магнати, лєнінська буржуазія. На аеродромах, на залізницях, в міліції, в різних державних установах люди їм зобов'язані давати дорогу, державні урядовці перед ними клонять чола, в учбових закладах діти героїв — привілейоване чадо лєнінське.
54. І красне дворянство знає, що "Кон­сти­туція СССР" — приманлива пропагандивна бро­шура, яка виконує роль провокатора. Крі­пак, який в обороні свого права покликається на "Конституцію", пише петиції до уряду — наївна людина тому, що світлі почування душі своєї розтаємничує перед професійними катами.
Ні червоні дворяни, ні червоні кріпаки не мають права притемнювати культ Лєніна. Хто каже, що Лєнін помилявся, той збун­то­ваний раб. Справжній борець за волю пе­ти­цій не пише — у катів волі не благає. Він, про­являючи подивугідний священний подвиг, висаджує в повітря гнізда катів народу. Знає він, що кати народу звертають увагу тільки на ту петицію, яка говорить мовою вогню і заліза.
55. Донька кріпака, коли вона була особливо чарівною, ніжною, барон їй давав кращу працю, робив її своєю служницею. Донька кріпака (колхозника), коли вона особливо чарівна, ніжна, барон (секретар рай- парткому) звільняє її з колхозного ярма і робить її своєю секретаркою, або служни­цею... І така кріпачка не має права говорити людям, що секретар партійної організації примусив її до співжиття. Секретар районної партійної організації тримає у своїх залізних рукавицях всі правні і виконавчі органи району.
56. Червоні барони, графи, дюки, коміса­ри, щоб рабів колхозників і рабів робітників тримати зручніше в покорі, створили "чер­вону знать" і червоний моральний терор. У кожному колхозі є п'ятисотниці, знатні сви­нар­ки, доярки — їм на груди чіпляють різні бля­шані медалі, ордени (ярлики), що вони лю­ди довір'я. При їхній допомозі контролюється мислення, праця і почування колхозного кріпацтва.
Поет — продажний співець колхозного крі­пацтва Павло Усенко у збірнику, виданому в 1948 році (стор. 101), пише "Ударники степу наповнили сад — гуляє, танцює колхозная знать".
Москва володіє Україною, використову­ючи досвід Монгольської орди. Хан тримав в Україні баскаків (душителів), яким під­коря­лися місцеві старости; монгол хан — авторитет України.
57. Цар тримав в Україні губернаторів, яким підкорялися місцеві козацькі атамани, полковники — москаль цар — авторитет Укра­їни. Секретар (червоний цар Московитії) три­має в Україні губернаторів (секретарів об­комів партії), які виконують директиви Моск­ви — москаль секретар — авторитет України. Україна в неволі — в Україні немає україн­ського (від чужих сил незалежного) автори­тету. Ті українці, які вважають, що Україна буде вільною, коли Її духовним авторитетом стане римський папа, не є воістинно достойні сини України.
58. Латинські і грецькі релігійні титули. Римський папа має багато титулів, один з них — "Найсвятіший Отець". Президент Америки Гарі Труман, вважаючи себе духовним про­відником Американського Народу, відмовив­ся римського папу звати своїм отцем.
Кардинали, звертаючись до римського папи, кажуть: "Ваша Святосте". Знаємо, рим­ський "папа" значить римський "батько".
Є таїна у всіх релігіях світу — там, де духовний провідник не осяяний титулом священности, немає релігії, немає порядку, немає натхнення між віруючими.
Ісус сам себе проголосив "сином Отця Не­бесного", і почалася сварка — одні вважають, що Ісус — бунтар, лжепророк, бо він порушив догму віри Мойсеєвої. Інші вірять, що Ісус -"Син Отця Небесного". Рибаки, які без­засте­режно повірили, що їхній земляк Ісус "Син Отця Небесного", своєю вірою сколихнули мислі і почування людей. Люди йшли і йшли, щоб подивитися на юдейця, який себе вважає "Сином Отця Небесного" і має біля себе вірних визнавців. Ні, ніхто так, як юдейці, не вміє творити легенд про своїх синів, і в цьому духовна сила стада синів Ізраелевих.
59. Коли б кардинали почали до рим­сько­го папи звертатися окликом "гай, камерад!", католицизм перестав би бути релігією. Кардинали, обожнюючи римського папу, на своєму особистому прикладі учать католиків духовної і адміністративної дисципліни. Вони кажуть, що обожнення папи є справою святої католицької догми. Большевики, знаючи історію державної архітектури, обожнюють Лєніна. Обожнюючи Лєніна, вони тримають лєнінців у рамках дисципліни.
Коли українці виступатимуть проти чужих авторитетів (римського папи, москвинського провідника) і не творитимуть рідного (ук­раїнського) авторитету, вони вважатимуться душевно збоченими бунтарями. Ніхто в світі з ними не схоче сидіти поруч.
Слово "кардинал" постало з слова "кар­ді­на­ліс", що значить "головний". Католик, звер­таючись до кардинала, каже "Ваша Еміненція Кардинал", слово "емінент" значить "знаме­нитість".
Слово "архиєпископ" (і про це я вже зга­дував) складається з двох слів: "архі" — старший і "єпископ" — наглядач. Наприклад, римський папа, щоб володіти душею стада українців греко-католиків, призначує особи­сто своїх вірних наглядачів (єпископів). Стадо зобов'язане давати таким папським нагля­дачам дари і мовчати.
60. Титул "кардинал — архиєпископ" зна­чить "Головний Старший Наглядач". Ті ук­ра­їнці, що видали книжку "Маємо Карди­нала", не розуміють, що їхній земляк Сліпий не має титулу повновартісного кардинала. "Кар­динал" і "Кардинал-Архиєпископ" — не те саме.
Слово "прелат" складається з слів "пре" і "латус"; "прелатус" значить "перший пару­бок". (Латинське слово "консисторія" (консис­торіум) значить "місце зборів". Кардинали сходилися на консисторіум, щоб почути папські розпорядження).
Слово "патріарх" складається з слів "патрі" (отець) і "арх" (старший), в дослівному пе­рекладі "отець старший". Етимологи вважа­ють, що в первісні часи грецького племенного життя титул "патріарх" вживався у значенні "родоначальник".
61. Побратими і посестри мої, істинно кажу вам, народ, який має почуття родової гідно­сти, ніколи і ні від кого не просить ні патріярха, ні матріярха. Батька не можна ні вибирати, ні призначати, ні жебрати, ні куп­ляти. Він у родові, який має правильне мо­ральне життя, є сам по собі, він — син матері-Природи.
Там, де патріярх подарований, випроше­ний, призначений, здійснена кривда для на­роду. Призначений патріарх буде виконувати не свою волю, а волю тієї чужої духовної сили, яка його призначила. Знали таїну цієї сутности москвини, і тому вони в 1589 році самі собі в Москві вибрали патріярха, і цим вони самі себе звільнили назавжди від всіх чужих духовних авторитетів.
Слово "митрополит" створене з слів "мит­ро" (столиця) і "поліс" (місто), титул — "мит­рополит-архиєпископ" значить "столичний старший наглядач". Титул "протоієрей" скла­дений з слів "прото" (перший) і "ієрей" (жрець), протоієрей — перший жрець.
Титул "первоієрарх" створений з трьох слів — "перво" — перший, "ієрей" — жрець, "арх" — старший. "Іподіякон" — молодший прислуж­ник, "діякон" — прислужник, "протодіякон" — перший прислужник.
"Архимандрит" значить "старший оград­ник"; слово "мандра" (грецьке) значить "ого­рожа", очевидно, тут іде мова про мона­стирську огорожу.
62. Слово "митра" примандрувало до Риму з Персії. Греки пов'язку на голові звуть митрою. У старих римлян слово "митра" вжи­валося в значенні "жіночого чепчика", що у вигляді мішка спускався вниз, в якому були поміщені коси.
Греки, взоруючись на юдейських рабінів (майстрів), створили "убор митрофорного протоієрея". Дехто цим убором особливо тішиться (він обцяцькований блискучими бляшками і камінчиками).
63. Знаємо — у духовно поневоленій Україні при парафіях (у часи Тараса Шевченка) були "дяківки" (парафіяльні школи). Є такі, які на основі цих "дяківок" пробують приписати церкві греко-православній ролю великого просвітителя народу Українського. "Дяківки" були створені для того, щоб спотворювати благородні дитячі душі закостенілою церков­ною догматикою. Щастя, що Тарас Шевченко не попав під злий вплив учителя (п'яного дяка). Тарас Шевченко самовизволився з тьми дяківської церковної алілуйщини.
64. Українські військові титули. Літера "з" в слові "козак" зайняла місце літери "с" тому, що в нашій мові існує неохайність — мова наша десять століть жила в неволі. Живучи у приниженні, вона не мала можности пра­вильно самоутверджуватися.
Українські військові титули такі старі, як стара історія Індо-Европейської раси. Та незважаючи на це, вони викреслені з евро­пейських словників, або фальшиво пояснені.
У санскриті слова "коса" і "сака" широко зарепрезентовані. Є в нашій чудовій пісні сло­ва "руса коса до пояса". У наших предків довге волосся дівоче чи парубоче звалося "коса".
Літом (на Купала) шістнадцятилітні юнаки врочисто — обрядово приймалися у стан до­рос­лих. Юнак, якому була поголена голова так, що він мав тільки на тім'ї косу (довгий чуб), от­римував титул "косака", або, як чи­таємо у "Рик Ведах", "кайсака". "Кайсака" має на голові, як глумливо у нас тепер кажуть, оселедець.
65. Гаутама Будда (він був оріянином з племени скитів-саків), маючи п'ятнадцять літ, вже був "кайсака" (козак): голова поголена та залишена коса (ознака зрілости і достоїнства). Всі оріянські принци мали на голові косу. Гіттіти, як знаємо з історії, мали звичай носити косу (оселедець) і в них 3750 років тому перейняли цю моду єгипетські фараони. Пару століть тому всі юнаки України так, як і Святослав Завойовник, носили на головах чуби (оселедці). Московський цар, щоб при­низити українців і знищити цю ознаку націо­нальної окремішности, строго заборонив носити чуби (косу).
У "Рик Ведах" слово "сака" значить "воїн", "друг", "охоронець". Сака має зброю, яка зветься, як пише Геродот, "сакіра" (сокира): він сака (січовик, член січі). "Іті сака" (санскрит) значить "ідуть січовики". У Північній Індії, як вже знаємо, була держава Сакия, сакиї були скитами. Їхні військові сокири були формою подібні на гуцульські топірці. Воїн Сакиї звався "кусака".
66. Слово "курінь" постало з слова "кула", "коло" (родинне коло). У санскриті слово "кулаяті" значить "курити" (диміти). Литовці кажуть "куренті". Титул "курінний" значить "володар родинного кола".
Титул "хорунжий" постав від слова "ко­рогва". Хорунжий був тією людиною, яка носила корогву. На корогві були намальовані син Юдеї Ісус або свята Марія.
67. Етимологи пояснюють, що слово "полк" походить від німецького слова "фолк" (народ). Вони вважають, що їхнє твердження правильне. І в такому випадку титул "пол­ковник" мав би означати "народник"?
Ще в часи дохристиянської України було в нас поширене ім'я "Ярополк". Очевидно воно не створене з німецького "фолк". Знаємо, що слово "яр" значить "ярий", "зрілий", "достой­ний". Ярослав — Достойна слава. Є в нашій мові дуже старі слова "толк" і "товк", і є такі вислови: "то дуже толкова людина, має в усьо­му толк", толк — синонім — ум, розум, мудрість; Ярополк — Достойномудр. Слово "товк" (тов­че, товкач, товкає) відповідає по змісту сло­вам "наступ", "дія"; у цих словах варто шукати походження слова "полковник".
68. Від санскритського слова "кш"- постало слово "кошовий". І сьогодні в Індії каста військовиків зветься "кшатрия". У мові сумеріян слово "кіш" вживалося в значенні "постій", "намет". Руїни міста Кіш я ретельно оглядав у Сумерії (Месопотамії). І в Північній Індії було місто Кіш.
Щоб легше відчути значення слова "кіш", варто згадати такі санскритські військові терміни: "кші" (провід, постій, таємне житло, об'єднана група людей), "кшіраджа" (провід­ник, принц), "кшетра" (простір), "кшатрия" (вій­ськовик). У мряці минулих тисячоліть при­таєне первісне значення титулу "кошовий".
69. Є вчені такі, які доводять, що слово "отаман" складається з татарських слів "ата" (батько) і "томан" (десять тисяч). У тюрській мові слово "атаман" значить "старший пас­тух". У казахів, які є буддистами, слово "ата" значить "тато". І вже пробував один наук­овець-раб доводити, що слово "тато" похо­дить від казахського "ата".
Литовці кажуть "тетіс"; у санскриті, як я вже не раз говорив, слово "тата" значить "тато". Буддистські монахи принесли для казахів слово "тата", яке казахи й сьогодні вимовляють, як "ата".
Слово "атаман" складається з слів санс­крит­ських: "ата" (аті), що значить "іти", "вести", "проводити", і зі слова "ман" (розум, мудрість). Наші предки слово "ман" вживали в значенні "манити", "проявляти мислення". Є в нас слово "манливий", що значить "той, що приваблює", "обіцяє успіхи". Є вислів — "він провідник манливий", тобто "притягаючий". У санскриті слово "атіман" значить "той, хто розумно веде"; в деяких козацьких станицях й досі говориться правильно — атаман.
70. Українські духовні (релігійні) титули. "Учителю, добре, що Ви щиро й просто пояснили, що таке титули і яка їхня історія. Тепер скажіть — які ж будуть духовні титули у Рідній Вірі, яку Ви відроджуєте і новими мислями збагачуєте її святу правду".
Справді, ми точно не знаємо, які духовні титули мали провідники в дохристиянській Русі (Україні).
Слово "волхв" дуже близьке до санскрит­ського слова "вал", що значить "валувати", "кривуляти", "чарувати", і багато нам гово­рить санскритське слово "валана", що значить "волати" (мовити, молити). Брагмани вжи­вають слово "валака", як "балака". В Індії поширене дівоче ім'я Балака, очевидно, в значенні "приємна", "мила", "ніжна словами".
71. Я вже писав, що слово "баян" наші предки вживали у значенні "поет", баян бає (пісні складає). "Віщун" (той, що передбачає); "чарівник" (той, що чарує, очевидно, при допомозі чарки, в якій є напій). "Светаді" (той, що священнодіє, священик).
Не міг я з цих старих титулів створити нові титули. І не можу я впроваджувати чужі титули хоч би такі, як "єпископ" (наглядач). Мої люди, незважаючи на те, що вони випили дуже гірку чашу многовікового рабства, не терплять жодних наглядачів.
72. Душею чую, що мої рідні люди потребують рідного тата, який би їх любив так, як любить тато дітей своїх. І ділив з ними горе і щастя. І головне — учив їх віддано і терпеливо законів вільного життя, добрих манер, духовної довершености.
Духовні тати Рідної Української Націо­нальної Віри мають п'ять таких титулів:
ПРОПОВІДНИК — РУНТАТО (Заступник РУНТАТА).
РУНТАТО (Рідний Український Націо­нальний Тато).
АТАРУНТАТО (вертаючись знову і знову до санскритського слова "ата", я перечислю декілька слів, взятих з "Рик Вед" — "атаяса" (дуже ясно), "атавартула" (дуже вертливий), "ататапа (іде тепло), "атавак" (іти говорити), і особливо звернімо увагу на слово "ататата" (той, що робить сам себе досконалим).
73. ГЕТАРУНТАТО (у санскриті слово "гета", як я вже говорив, значить "зброя", "світло" "мужній хід"). У "Рик Ведах" є такі слова — "гетака" (той, що творить доцільність), "гетабаліка" (сильно, переконливопромов­ляючий). Наші далекі предки мали ім'я "Гета" (Гети, Хети, Гіттіти); брагман під час молитви каже "гетавідия" (достойновидючий).
І в нашій сучасній мові (може в трохи ін­шому значенні) уціліло це протослово; є вис­лови: "стоїмо, як дужа гать", тобто, як мужня сила. У Івана Котляревського в "Енеїді" є слова "хоч гать гати".
Слово "гет" в первісні часи означало "утвер­д­жуючий", "провідний"; великий Гіт­тітсь­кий володар (ровесник фараона Рамзеса Другого) мав ім'я Гетасила (Гатусила); оче­видно, слово "сила" гіттіти вживали в значенні "скала", "непереможність".
74. МАГАРУНТАТО (вже не раз я гово­рив, що слово "мага", яке особливо велично зарепрезентоваие у "Рик Ведах", значить "могутній", "маєстатичний", "маґнус").
Дорогі Побратими і Посестри, ми тисячу літ жили у темряві чужовір'я, і коли б ми зовсім осліпли і спотворилися б, значить нас би вже не було. У нас була відібрана гідність; ми не мали права розвивати свою уяву. Ми не мали права ошляхетнювати свої почування. Ми не мали права розвивати свої мислі: були в ярмі греко-юдейо-латинських догм і ка­нонів. Ми прогорювали десять століть і вижили — не зовсім зруйнована наша тілесна й духовна субстанція.
Ми тепер повинні самовідродитися і самоупорядкуватися; ми повинні збагатитися знаннями; ми повинні всюди і завжди бути собою! Нам не потрібні ні чужі титули, ні чужі імена, ні чужі релігії, ні чужі авторитети, ні чужі землі, ні чужі ріки; нам потрібне наше — нам передане на віки і віки предками нашими, ми внуки Дажбожі, у нас все своє!