Читаем Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів полностью

Улюблену згубивши грашку, бідна ГламделклічСтогнала, плакала й розпачувала день і ніч.Англійська жодна міс ніколи так не сумувала,Як білочку свою або горобчика втрачала.Відклала дівчинка нескінчену мережку вбік,Встромила голку в ліжечко, де спав колись Грілдріг,Руками сплеснула і ляльку упустила долі,Що, брязнувши, аж загула, як велетень з Гілдгола.То плаче дівчина, неначе в лісі виє хуга,То стиха хлипає, немов корова мука;Проте ж лишається хороша і в такім відчаї.Її скуйовджене волосся й сліз гірких ручаїНагадують укриту очеретом стріху хліва,Що з неї, ніби водоспад, дзюрком дзюрить залива.Даремно в домі всі вона щілинки обшукалаТа в кожну шпарочку в підлозі пильно зазирала.«Невже ж ото на це, — у розпачі вона голосить, —Побіля тебе день при дневі ставила я оцет,По вінця кислою наллявши пляшку рідиною?Ти в ній рибалив, і округ твого гачка юрбоюЗвивались, гробаком принаджені із перчаківки,Дрібні страхіття, що їм оцет править за домівку.Напевне, в озері отім Грілдріг мій утопився».Все з пляшки вилила, та в ній ніхто не об’явився.«Не помогла тобі твоя відвага — каже, — Грілі.Мале, слабке створіння мусило скоритись силі.Тремтіла я, як часом наближався ти до кицькиАбо поблизу нас гуляли в креймахи хлопчиськаІ круглі камінці круг тебе роями летіли(Для хлопців — камінці, для тебе — величезні брили):І я наважилась на юнака тебе сповірить!Хіба пажам тим легковажним можна вірить?Зіпсований двірським життям і ласий на грошву,Він лордівні якійсь спродав цю забавку живу.А, мабуть, злосливий жартун тебе пошматувавІ, наче мусі крильця, руки й ноги відірвав.По Бробдінгнегу буду я й тепер бродити,Але тебе не стану вже додому приносити;Бо хто простежити очима здатний путь вітрів?Хіба знайти я можу прослідки, де ти ступив?Чи не блукаєш ти, наляканий і сумовитий,В гущавині зеленій, на камінні моховитім?Чи, послизнувшися, не покотився ти з поганкиЙ понівечений десь лежиш, мов після прочуханки?А може, відпочить схотів, в троянді влаштувавшисьАбо в пушку м’якенькому бросквини заховавшись?Чи то у золотистому козельці він лежить,Чи то у чорнобривці оксамитнім міцно спить,Ти покажи мені, о, Флоро, тую любу квітку,Що Грілі мій узяв собі за запашну бесідку.Та ба! Тебе чи не занесли в інший бік думки?Ввижаються тобі кохання й крихітки-жінки;Твої пігмеї-діти, масенька твоя дружина,Надібочки, з яких пишається твоя родина:Цяцькові вікна, двері, зали всі у коминках —Не більші розміром, ніж чашечки у щільниках.Невже то задля них ти, Грілі, з нами розлучивсяІ в путь далеку в лушпайці від боба пустився?Невже ж у ящичку твоїм, якщо тепер він в морі,Додому, Грілі, я тебе не принесу ніколи?Невже тебе я на руці своїй вже не побачу?Долоні лінії ти перестрибував обачноІ, ледве будучи такий на зріст, як п’ядь дитини,Наслідував усі манери справжньої людини.Годинника мені накручувать ніхто не стане,Немов матрос, що кітву витягає кабестаном.А як же зграбно ніс він з чаєм блюдечко собі!Дійницю молочарка так несе на голові.Як із кліщами, що сир точать, бився він сміливо!І як його вони боялися — то просто диво!»Тут ніжний голос дівчині нещасній увірвався,І гук його, мов з рупора, уже не розлягався.Бурхливо плаче Гламделкліч і очі тре попухлі,На сонце схожі під туман — червоні дуже й круглі.Не марнотрать своїх ти сліз; вони більш придадуться,Коли над доршем ньюфаундлендським річкою проллються.Чудово рибу збереже ропа міцна, солона,І їстимуть твою журбу в Європі по салонах.
Перейти на страницу:

Похожие книги

Антон Райзер
Антон Райзер

Карл Филипп Мориц (1756–1793) – один из ключевых авторов немецкого Просвещения, зачинатель психологии как точной науки. «Он словно младший брат мой,» – с любовью писал о нем Гёте, взгляды которого на природу творчества подверглись существенному влиянию со стороны его младшего современника. «Антон Райзер» (закончен в 1790 году) – первый психологический роман в европейской литературе, несомненно, принадлежит к ее золотому фонду. Вымышленный герой повествования по сути – лишь маска автора, с редкой проницательностью описавшего экзистенциальные муки собственного взросления и поиски своего места во враждебном и равнодушном мире.Изданием этой книги восполняется досадный пробел, существовавший в представлении русского читателя о классической немецкой литературе XVIII века.

Карл Филипп Мориц

Проза / Классическая проза / Классическая проза XVII-XVIII веков / Европейская старинная литература / Древние книги
Графиня Потоцкая. Мемуары. 1794—1820
Графиня Потоцкая. Мемуары. 1794—1820

Дочь графа, жена сенатора, племянница последнего польского короля Станислава Понятовского, Анна Потоцкая (1779–1867) самим своим происхождением была предназначена для роли, которую она так блистательно играла в польском и французском обществе. Красивая, яркая, умная, отважная, она страстно любила свою несчастную родину и, не теряя надежды на ее возрождение, до конца оставалась преданной Наполеону, с которым не только она эти надежды связывала. Свидетельница великих событий – она жила в Варшаве и Париже – графиня Потоцкая описала их с чисто женским вниманием к значимым, хоть и мелким деталям. Взгляд, манера общения, случайно вырвавшееся словечко говорят ей о человеке гораздо больше его «парадного» портрета, и мы с неизменным интересом следуем за ней в ее точных наблюдениях и смелых выводах. Любопытны, свежи и непривычны современному глазу характеристики Наполеона, Марии Луизы, Александра I, графини Валевской, Мюрата, Талейрана, великого князя Константина, Новосильцева и многих других представителей той беспокойной эпохи, в которой, по словам графини «смешалось столько радостных воспоминаний и отчаянных криков».

Анна Потоцкая

Биографии и Мемуары / Классическая проза XVII-XVIII веков / Документальное