Мартин Боруля

Мартин. Цс-с! Дурна! (Iде на пальчиках до дверей i загляда). Нема. Пiшли, мабуть, з Марисею на проходку у садок. Так не буде, як ти, душко, кажеш! Кумом вiзьмемо Лясковського, — чоловiк значний i нужний, а кумою буде генеральша Яловська — вона крижмо хороше дасть…

Палажка. Та кажу ж тобi, що я не хочу нi Лясковського за кума, нi Яловської за куму.

Мартин. У Лясковського дiтей нема, багатий, вiн i дитину воспитає по-дворянськи.

Палажка. Якраз! Такий скупий та буде вiн тобi пеклуваться про чужу дитину? Менi страшно на нього й глянуть. Краще ми вiзьмемо кумом Гарбузинського, а за куму Трщинську.

Мартин. От вигадала! Ну, Трщинська ще нiчого кума, а в Гарбузинського своїх десятеро, чого вiд нього можна сподiваться для хрещеника?

Палажка. I нiколи ти менi не уважиш; я ж згодилась, щоб хлопчика звали Матвiєм, а ти уваж за кумiв.

Мартин. Та не уважу! Лясковський полковник, а Гарбузинський копитан.

Палажка. Та нехай же тобi чорт, коли так! Вибирай собi сам кумiв, нiчого було й питать мене! (Iде назад).

Мартин. Куди ж ти, стривай!

Палажка. Нiколи менi, через тебе порося ще перепечеться! Бери собi кого хочеш. (Пiшла).

Мартин(іде за нею). Ти ж розмiркуй… Нiчого в чинах не тяме (Пiшов).

ЯВА VI

Входить Нацiєвський, з накидкою в руках, а потiм Омелько.

Нацiєвський(надiва накидку). Це так! Невеста з приплодом!.. Благодарю!.. Я ще тiлько сватаю дiвку, а вони, бачу, вже й дитину хрестить будуть. Нi, шукайте собi дурнiщого. (Бере гiтару пiд полу).  Давай бог ноги вiд такого шлюбу. Пiду наче у проходку i — поминай, як звали! (Хоче йти).

Входе Омелько.

Омелько. Ану, скиньте лиш чоботи, посидьте трохи босi, тепер тепло…

Нацiєвський(набiк). От тобi й маєш! (До Омелька). З якої статi? Для якої надобностi?

Омелько. Та я достав трохи галанської сажi, то почистю, щоб блищали… Я вмент… я чистив i письмоводителевi, i…

Нацiєвський. А!.. Не нужно, брат. Скажи менi, чи тут є корчма?

Омелько. А як же без шинку? Отут зараз за мiстком… Без шинку не можна.

Нацiєвський. То я пiду трохи пройдусь, а кстатi у мене є дiло до жида… (Пiшов).

Омелько(один). Похмелиться пiшов… I не диво! У чоловiка голова трiщить пiсля вчорашнього, по собi знаю. А нашi завели сварку за кумiв. Ну й чуднi! На тройцю ще тiлько весiлля, та, може, й дiтей у Марисi не буде, а вони вже збираються хрестить онука!.. Старий хоче кумом полковника, а стара — капитана! I таке пiдняли, що страх! Стара вже двiчi за качалку хапалась!..

ЯВА VII

Входять Мартин i Палажка.

Мартин. Ну, годi, ну, не сердься, душко, а то ти i при гостях надмешся, як гиндичка!.. Я вже згоджуюсь: нехай первого охрестять твої куми, а другу дитину мої…

Палажка. Отак добре! Як так, то я вже не сердюсь… Натомилася з обiдом, а тут ще й через сварку… Ну, обiд, слава богу, готов…

Мартин. А ти чого тут виснеш?

Омелько. Та я достав галанської сажi, хотiв паничевi чоботи почистить, а вiн пiшов у корчму…

Мартин. Чого?

Омелько. Похмелиться.

Мартин(пiдступа до нього). А ти почiм знаєш? Га? Хiба вiн тобi казав, що йде похмелиться? Звiдкiля ти це узяв?

Омелько. Та я так догадуюсь, а вiн казав — дiло є до жида.

Мартин. Н-ну! Не такий сьогодня день, а коли я тобi зубiв не повибиваю за твої речi, то не я буду!.. Так i ляпнеш, що в голову влiзе. У чиновникiв у кожного є дiло до жида! Бiжи поклич його зараз, скажи — гостi збираються, будемо обiдать. А Марисi не бачив?

Омелько. У садку сидять.

Мартин. Гукни й на неї, щоб iшла.

Омелько пiшов.

Палажка(у дверi). Дiвчата! Готуйте стiл!

Мартин. Що ж це нема гостей?

Входять дiвчата i пораються коло столу.

Палажка. Кого ж ти кликав?

Мартин. Дульського, Протасiя, Сидоровича, Рачлинського, з жiнками, з дочками, — набереться доволi.

ЯВА VIII

Входе Дульський з жiнкою.

Дульський. Здоровенькi були!

Мартин. Просимо, просимо…

Жiнки цiлуються, сiдають i тихо балакають.

Дульський. Ну, поздоровляю тебе! Дай боже дiждать онукiв!

Мартин. Спасибi!

Входе Протасїй з жiнкою, двома дочками.

От i Протасїй з сiмейством.

Дульський ховається мiж бабами.