Мій бос — ідіот

Енергійно мотивувати людину гучними викриками «Ви з цим обов’язково впораєтеся!» означає знущатися з неї, і така поведінка може навіть зашкодити, але аж ніяк не допомогти. Людині щодня небо просто падає на голову, і все йде до біса. Натомість підтримайте людину, скажіть, що долати спротив — це нелегка справа, дайте їй позитивний зворотний зв’язок із тим, щоб людина не здавалася. Іноді це доводиться повторювати майже щодня протягом багатьох місяців.

Я знаю, що це — важко, але я допоможу вам рухатися далі.

Третій етап — слабке бажання, висока компетентність

Людям на цьому етапі потрібно чути, що вони можуть — їх треба хвалити саме за їхню компетентність. Вона в них висока, а ось їхня самооцінка часто є дуже слабкою. Тут вже можна й треба казати: «Ви зможете це зробити! Я вірю у вас!»

Працівник не вірить у себе. Він чи вона ще не має власної історії успіху, на яку можна було б спертися. Вони ще не побачили свій успіх на власні очі. Їм потрібен поштовх і мотивування.

Я знаю, що ви почуваєтеся невпевнено, але ви маєте усе, що потрібно. Ви вже робили це раніше.

Четвертий етап — сильне бажання, висока компетентність

Легко припустити, що самостійним працівникам нічого особливо не потрібно. Однак це неправда. Помилкою буде хвалити їхній ентузіазм. Похвалити їх за важку роботу — це майже провокація. Стверджувати, що вони дуже працьовиті й можуть усе — вони і так це знають.

Вони мають високу компетентність і сильну залученість. Вони хочуть отримати вашу увагу за досягнуті результати. Якщо ви бачите, що ваша працівниця виконувала роботу протягом тривалого часу суттєво краще за інших і ви їй просто скажете, що вона — дуже працьовита, то погляне вона на вас зі щирим подивом. Це буде майже смішно. Вона просто подумає: «Я це і так знаю».

Ви повинні звернути увагу на її результати.

Я дуже задоволений тим, який великий внесок у компанію ви робите.

Недбалий директор банку

Отже, кожен етап розвитку вимагає різного виду похвали. Багато начальників зазнають невдач, і іноді навіть мені здається, що я хвалю людину не за те, за що її треба похвалити, і в не той час. Також є начальники, які недооцінюють своїх колег. Або вони так поглинуті роботою, що навіть не думають про них. Тут вам потрібен план дій. Але переконайтеся, що це — хороший план, такий, що працює.

Я вже згадував кілька разів, що багато років тому працював у банку. Це було в тоді, коли банки ще мали свої офіси. Ми в поті чола працювали на своєму поверсі, а керівник нашого відділення Ульф регулярно поглядав на нас зі свого кабінету в кінці коридору. Він підходив до тієї частини офісу, яка в ті часи називалася «зоною обслуговування клієнтів», і казав, що задоволений нашою роботою за цей тиждень. Звичайно, нам дуже подобалася його похвала.

Це повторювалося час від часу. Він з’являвся і хвалив нас, казав, що ми всі добре працюємо. Класно. За деякий час хтось із нашого колективу почав цікавитись, чим саме Ульф задоволений. Наступного разу, коли він підійшов до нас, хтось спитав: «Ульфе, це чудово, що ви нами задоволені, але чи є щось особливо важливо, про що ви хотіли  б сказати? Тоді ми могли б робити те, що вас позитивно вражає, більше і краще?»

Ульф сказав, що ми сильні. «Працюйте в такому самому дусі!» — сказав він і пішов.

Він гадки не мав, що ми насправді робили протягом тижня. Крім того, ми почали помічати певну закономірність. Хтось помітив, що він виходить до нас зі свого кабінету приблизно в один і той самий час щотижня. П’ятниця після третьої години.

Коли одного дня він не був у себе в кабінеті, ми підкралися до його столу й зазирнули в його календар-планувальник. На той час вони були в паперовій формі. Те, що ми знайшли там, коли гортали сторінки, вдарило нас, наче блискавка.

О 15:00 кожної п’ятниці він записав від руки: «Похвалити працівників».

Це було досить гнітюче відкриття. Йому довелося записати це, щоб пам’ятати, що він повинен звернути на нас увагу. Наступного разу, коли він вийшов щось сказати нам напередодні вихідних, ніхто навіть не обернувся подивитися на нього і, звісно, ніхто не сказав «дякую». Ми повністю втратили віру в нього та в його наміри.

Не будьте як Ульф. З’ясуйте, що виходить у ваших підлеглих добре, щоб ви могли відзначити й похвалити їх за те, що справді працює.

Як бути з поганими новинами?