Мій бос — ідіот

То що скажете? Наскільки добре ви контролюєте та моніторите роботу вашого колективу? Ви все контролюєте чи у вашому начальницькому арсеналові засобів бракує якихось інструментів? Найпростіший спосіб — кілька разів на тиждень підходи до столу свого працівника й запитувати, як справи. Якщо ваша компанія працює на різних локаціях, ви, звичайно, можете пристосувати це до вашого бізнесу та, приміром, робити регулярний об’їзд.

Успіхів вам із моделлю 3К.

Розділ 29. Звідки беруться справжні ледацюги

«Мабуть, я мав би вас попередити, що рівень задоволеності працівників за останній рік знизився»

Незалежно від того, як добре ви виконуєте свою роботу як начальник, іноді трапляється, що ви не можете контролювати. Моя порада: не мордуйте себе в такі моменти. Поміркуйте над тим, що ідеально герметичних систем не існує. Змиріться з тим, що ви не маєте контролю над усім, незалежно від того, як добре саме ви виконуєте свою роботу.

Завжди щось може статися.

Уявіть, що фермер усе робить правильно. Він вносить добриво в ґрунт, сіє, доглядає, поливає і робить усе, щоб отримати найкращий можливий результат. Він прокидається з курками й засинає за кілька годин до того, як будильник знову зателенькає. Він намагається боротися з птахами, комахами та всілякими іншими шкідниками. Спостерігає і доглядає за врожаєм і планує його жнива.

Раптом налітає страшенний шторм із градом і знищує все.

Чому?

Тому що такою є наша планета. Іноді все просто так стається…

Коли щось подібне відбувається з вашими підлеглими, вони втрачають рівновагу, не знають, на чому слід зосередитися, їх уражає, мов хвороба, відчуття дисгармонічні. У такий ситуаціях важливо, щоб ви знали, чим їм зарадити.

Якщо ви бодай якийсь час уже пропрацювали на керівній посаді, то, мабуть, знаєте, що керувати людьми складно. На папері це може здаватися легкою справою, але насправді життя начальника — це не царське ложе, встелене пелюстками троянд.

Якщо ж ви серйозно роздумуєте податися на керівну посаду, напевно, на цьому етапі вже здогадуєтесь, що на вас очікує більше викликів, ніж ви думали.

Якщо ви — просто працівник, який не несе відповідальності за керівництво людьми чи загалом якоюсь структурою, і у вас до цього були причини сумніватися в здоровому глузді свого начальства, я сподіваюся, що ви нарешті почнете розуміти, чому все іноді відбувається не так, як хотілося б. Ми просто маємо занадто багато різних компонентів, з якими щось може піти не так.

Будьмо чесними. Є кілька причин, чому так багато людей хочуть обіймати керівні посади. Статус, який надає ця посада, свобода (бо дехто хибно вважає, що на посаді начальника він буде мати її більше), влада і, звісно ж, зарплата. Це тільки деякі приклади. Кожен, хто претендує в перший раз обійняти керівну посаду, повинен подумати про те, чи справді він знає, що робить.

Я кажу це не для того, щоб вас налякати. Навіть якщо керувати людьми складно, то я кажу «ласкаво просимо!» всім охочим піти працювати в цьому напрямі. Це чудовий досвід, який не повинен закінчитися так неприємно для вас, як закінчився для мене понад двадцять п’ять років тому.

Для всіх, хто набирає начальників на роботу: не зосереджуйтеся занадто багато на освіті та дипломах, натомість подумайте, чи справді людина має те, що потрібно, щоб керувати іншими та вести їх за собою. Оскільки ви не можете отримати офіційну освіту як керівника, важливо ставити правильні запитання. Людей можна запросто обманути дуже красивим резюме.

«Але якщо я вже добре знаюся на цих кольорах, тоді все гаразд, еге ж?»

Хотілося б мені, щоб це було так просто. Але кольори, профілі поведінки — тільки один із багатьох вимірів. Важливими також є рушійні сили. Досвід, мотивація, загальний бекграунд людини, культура й багато інших аспектів. Є багато речей, які потрібно враховувати, якщо ви хочете бути ефективним начальником.

Не забуваймо і про рівні розвитку працівників.

«Не накидайте зайвого — не ускладнюйте мою і без того нелегку роботу»

Рівні розвитку визначають готовність людини до виконання конкретного завдання. Ви, напевно, помічали, що іноді ваші підлеглі вирішують завдання за п’ять хвилин, але трапляється, що їм потрібно п’ять годин, щоб зробити те, що в принципі не має бути особливо складним. Іноді вони сидять і дивляться на екран, хоча знають, як виконати завдання — вони просто не можуть змусити себе це зробити.

Про це я вже писав у першій частині цієї книжки.