Міхал Шьмєляк - Вники

ішов, хрускіт кам’янистої дороги давав зрозуміти, що він наближається.

Міг це бути Рубенс? Може, він збирався запалити ще одну лампадку?

Майя поклала палець на губи Косми, даючи зрозуміти, що він повинен мовчати.

– Дай мені ліхтарик, — сказав він.

Майя швидко дістала з рюкзака ліхтарик, втиснула його в його руку, а іншою рукою взяла щось

металеве.

– У мене ще є балончик з перцевим газом, — прошепотіла вона.

Так, цікаво, що ще в неї було в цьому рюкзаку.

Таємничий гість досяг до їхньої висоти. Їх оточила тиша. Серце Косми все ще калатало, як

божевільне, він сподівався, що прибулець його зараз не почув.

Темрява й тиша доводили його до параної, а Майя сиділа спокійно, як мисливець, що чекає на свою

здобич. У хлопця, однак, склалося враження, що з-за його спини, як у фільмі жахів, вирине вбивця, переріже

дівчині ножем горло і помчить за ним. Зрештою, це саме він, як людина і поліцейський, мав би вийти з кущів

із ліхтариком у руці, але сидіти з Майєю в криївці, у напрузі, було надзвичайно магнетичним досвідом.

Раптом незнайомець заговорив:

– Це тут?

Голос, безсумнівно, жіночий, порушив напружену тишу.

– Погане місце? – відповів на її запитання чоловічий голос.

– Темно.

Спалахнуло світло ліхтарика мобільного телефону.

– Краще?

– Ну, трошки, — спокусливо й надзвичайно еротично відповіла жінка.

Косма вже знав, що за чудовисько вештається вночі по цвинтарю та руїнах монастиря. Він увімкнув

ліхтарик і спрямував промінь світла на прибульців.

– Курва мать! – почувся чоловічий голос.

Лише одна людина може вилаятися з шовковистою плавністю голосу, який перетворює соковите

послання на солодку констатацію факту. Хтось, кого кілька років навчали проповідувати з висоти амвону.

Майя теж увімкнула ліхтарик.

– Хто тут? – гукнув до них отець Марек. Він намагався досить незграбно прикрити свою супутницю, але силует, характерний і прикрашений двома пухкими грудьми, увільненими від блузи та бюстгальтера, неможливо було сплутати ні з яким іншим. Сільвія, продавщиця і церковна служниця.

– Розслабся, це тільки я, — голосно сказав Косма, покидаючи свою схованку. Майя йшла за ним, відстаючи на крок.

– Що за я? – гордо, але й з ноткою невпевненості запитав священик.

– Косма, – відповів той, розуміючи, що світло їхніх ліхтариків було надзвичайно сильним і двоє

спійманих закоханих насправді не бачили, з ким мають справу.

– Я вже піду, — сказала Сільвія, застібаючи блузку.

– Почекай, я тебе проведу, — запротестував Марек.

– Сама дорогу знайду, — сказала дівчина і швидко пішла до костелу. Через деякий час спалахнуло

світло, ймовірно, вона вирішила за допомогою телефону підсвітити собі дорогу.

– Ну, ви мені й підгадали, — саркастично сказав Марек, підходячи до пари.

– Не перебільшуй, — сказав Косма.

– А що? Сам привів свою дупку в кущі, а мені забаву зіпсував? – Марек багатозначно подивився на

Майю.

– За цю "дупку" я повинна б тобі начистити пику, — буркнула дівчина, роблячи крок до священика.

Косма зупинив її рукою, як професійний охоронець на дискотеці. Він знав, скільки шкоди може завдати

навіть маленький ліхтарик Maglite, розроблений спеціально для американської поліції, яка використовувала

його як імпровізовану дубинку.

– Гаразд, я вже пиздую звідси, розважайся, – сказав Марек. - З Богом!

Він дістав з кишені пачку сигарет, запалив і пішов за дівчиною, яку так і не зробив коханкою.

51

– Косма, а хто це був? – спитала Майя.

– Марек. Отець Марек. Зараз він у короткостроковій відпустці, живе у пароха. Вибач, що я вас не

представив.

– Я не подам цьому щуру руку, — відповіла вона.

– Ну, він досить хитродупий. Сам зізнався мені, що приїхав сюди на невеличкий відпочинок саме

тому, що вводив молодих дівчат у спокусу.

– У нього це чудово виходить.

– Чи пам’ятаєш ти когось із молодих священиків в гостях у пароха під час перебування у Вниках?

– Моя бабуся була дуже релігійною. Проте мама цуралася костелів, як чуми, навіть до причастя

мене не посилала. З цієї причини вона домовилася з моєю бабусею, що та не може брати мене з собою на

месу. Думаю, що це може бути основною причиною того, що парох мене не любить. Я не одна з його

овечок. Крім того, я завжди вважала, що овечок не треба плутати з баранами.

– Влучно сказано, — засміявся Косма. – Повернемося до нашої розмови?

Майя подивилася на нього й глибоко зітхнула.

– Цей виродок мене трохи засмутив. Але з іншого боку, я не можу дозволити техаським фірмовим

стравам пропасти даремно. Давай. У мене є ще одне обладнання для створення романтичного настрою..

Вона схопила Косму за руку, і вони повернулися на місце, світячи один на одного ліхтариками. Сіли

на ковдру, і Майя дістала зі свого рюкзака пластикову трубку, зламала її, і їх оточило рожеве сяйво.

– Ти дивись, готова до всього, — похвалив він її.

– Це має вистачити замість свічок. Я не люблю рожевий, але у жінок десь всередині закладена