Міхал Шьмєляк - Вники

був м’яким, як бульйон без приправ.

— Думаєш, його вбили? – порушила мовчанку Майя.

– Так.

– Підозри?

– У мене їх немає, — збрехав він, оскільки не хотів розповідати їй своїх теорій. Ще ні.

– Думаєш, він знав, що трапилося з Пьотром Дембіцьким?

– Якщо він помер, то не без причини.

– І під тим деревом. Властиве, на ньому. Хоча це прокляте місце.

На столі стояло кілька тарілок з гарячим м'ясом, овочами, рисом і макаронами. Усе парувало, шипіло й пахло, малюючи в головах карту чуттєвих насолод, які на них чекали.

– Рис злипся, — скритикував Косма.

– Невіглас, в цей момент тебе повинна була вразити китайська блискавка. У Китаї рис завжди

повинен бути клейким, щоб його можна було їсти паличками. А мені відомі люди, які дають ресторанам

нижчі оцінки за те, що там подають саме такий рис, довбані ідіоти.

– Я не можу їсти паличками, — сказав він.

– Навчишся, або помреш з голоду.

Майя швидко показала Космі, як тримати палички для їжі та як правильно їсти китайську їжу, тримаючи миску біля рота. Він старався, трагедії не було. Страви були неймовірно ароматними, смаки

стрибали на язикові, як зграя дикунів, то атакували гостротою, то викликали сльози від надмірної кількості

імбиру, рибний соус змушував думати про море, то викривляли вуста від поєднання кислого і солодкого.

Майя терпляче пояснювала, що лежить на якій тарілці, і чому приправлено саме так, а не інакше.

Як тільки дівчина втамувала перший голод, вона відклала палички й подивилася Космі прямо в очі.

39

Тайські голубці, "сайгонки", "весняні завиванці" – тайське чи в'єтнамське блюдо з тонкого рисового

паперу, в який загортають фарш з овочів, капусти, креветок і свинини.

40

Фо - страва в'єтнамської кухні, суп з локшиною, в який при сервіруванні додають яловичину або

курятину, а іноді шматочки смаженої риби або рибні кульки. Яловичий суп зветься фо бо, курячий — фо га, а

рибний — фо ка. Локшину для супу зазвичай роблять із рисового борошна. Скоріш за все, ресторанчик був

в'єтнамським, хоча й називався "Шанхай".

90

– Що ти збираєшся робити тепер?

– Думаю, сьогоднішній вечір я проведу, виконуючи традиційну поліцейську роботу. Мені потрібно

ознайомитися з першими результатами з місця злочину, обдзвонити кількох людей, поговорити з

економкою пароха.

– З Люцинкою? – здивувалася вона. - Удачі.

– Не перебільшуй. Все буде добре.

– Я думала, що після такої смачної вечері ми кудись підемо. – Вона закрутила волосся навколо

пальця. – До мене, наприклад.

Унизу його живота зробилося тепло, і Косма відчув, як підіймається хвиля збудження. І люті. Він

знав, що, на жаль, йому доведеться відхилити пропозицію. Якщо він зараз піде до Майї, то залишиться до

ранку. Увечері обов’язково зателефонує Синиця, потім журналіст, бо він не може проігнорувати надіслані

фото. Він не зможе ні з ким спокійно поговорити, не кажучи вже про те, що це будуть не короткі розмови.

Друг з поліції Єленьої Гури, якщо щось знайде, захоче надіслати матеріали, можливо, навіть організувати

невеликий телемост, можливий і ще один візит до відділку.

– Вибач, але я не зможу прийти сьогодні, — сказав він, хоча його губи не бажали проговорювати ці

слова.

– Серйозно?

Дівчина виглядала щиро здивованою. Вона знову взяла палички й почала нервово й швидко їсти.

– Можна сказати, що повішений зруйнував наші плани.

Майя не відповіла. Вона їла, уникаючи погляду Косми. Холера, який поганий досвід у нього був з

жінками. З іншого боку, чи може будь-який багаж чоловічого та жіночого досвіду підготувати нас до таких

ситуацій?

– Шкода, — сказала вона після довгої хвилини мовчання. – Тоді хоч відвези мене додому, добре?

– Ясно.

Вони їли в трохи напруженій атмосфері, смаки вже не були такими приємними, і Майя нагадувала

рис у мисці перед ним: холодний і несмачний.

Він заплатив за вечерю, вони вийшли з ресторану та попрямували до його машини. Під час

подорожі вся розмова зводилася до команд, які вона віддавала щодо пункту призначення, це нагадувало

найбільш беземоційну навігацію у світі. Якщо одного разу штучний інтелект увійде у вітальню, ось як, ймовірно, виглядатиме автоматичне ведення маршруту, коли його образять за вибір маршруту, відмінного

від запропонованого.

Майя навіть не поцілувала його на прощання. Вона вийшла і перш ніж зачинити двері, сказала:

– Мій брат дивиться багато футбольних матчів. Є приказка, що невикористані можливості люблять

мстити.

Дівчина грюкнула дверима, але на межі пристойності, а потім пішла в бік житлового комплексу, зграбно крутячи сідницями.

– Допиздівся, пане Косма, — сказав він собі.

  

Він сів за стіл і ввімкнув ноутбук. Одночасно набрав номер Кацпера.

– Молитви не діють, — сказав той на знак привітання.

– Я це знаю і без священицького рукоположення.

– Не працюють, тому що кожного дня з того щасливого дня, коли тебе виєбали з семінарії, я молюся

за тебе, а головне, щоб ти забув про мене. І ось результат.

– Але ж ти не молишся.