Міхал Шьмєляк - Вники

– Якщо заплатять, молюся.

– Це пиздіж, а не правда.

– Це теж правда.

– Кацпейро, слухай, я перевірив твою інформацію про Пйотра Дембіцького.

– І що, все правда?

– Наполовину.

– Ego repeto41: це теж правда.

– Ти тут не латинизуй. Чи можеш ти знову зв'язатися зі своїм інформатором?

– Можу, він теж, як і ти, винен мені морозиво.

– Я зроблю це за нас двох. Запитай, чи хтось говорив про Дембіцького в термінах брутальності. Він

когось побив, чи були якісь скарги?

41

Ego repeto (лат.) – я повторюю.

91

– Оце такий він півник?

– У мене є інформація, що він любив повигалятися на дівчатах. Дорослих.

– Любив прикласти? Жіночий боксер?

– Так, – сказав Косма. – Але з роду тих, брутальних.

– Ти мене зацікавив. Щось ще?

– Так, запитай, чи багато він подорожував.

– Jawohl, Herr Косма.

– Auf Wiedersehen.

Одну справу можна було викинути з голови.

Косма перевірив свою електронну пошту. Єдине нове повідомлення було від Майї та містило

фотографії, зроблені вранці на кладовищі. Вона вибрала кілька найкращих і додала одну з ним, на якій

виглядів більш-менш. Було й її фото, напевно, швидко зроблене, з цьомом, над яким дівчина так сміялася

вранці.

– Браво, Косма, — сказав він уголос.

Весь час лаючи самого себе під ніс, він підготував повідомлення з фотографіями невідомого

чоловіка і надіслав його Синиці, Казімєжу Барщику і, подумавши, також Кацперу Рицяку. Зміст був той

самий: "Людина, ключова для справи. Знаєте?".

Не минуло й хвилини, як задзвонив телефон. На дисплеї з'явилося ім'я журналіста.

– Скільки літ, скільки зим, — привітав його Косма.

– Ну, не знаю, висилаєш мені самих старих хлопів, до того ж, один з них мертвий. А хоч якоїсь

дамочки нема?

– Якщо якась з’явиться на арені подій, буде надіслана.

– Курва мать.

– Я сам не міг би сказати краще.

– Це не випадок. Все ж таки щодо Рубенса ніс у нас свербів.

– Сам знаєш, що мати ніс – це одне, а вміти ним користуватися – інше.

– Ну, будь ласка, – засміявся журналіст. — Поліцейський буде мене повчати, яка швидка еволюція

від безглуздих ідіотизмів до майстра слідчої справи.

– Хтось вичистив його фургон, задав собі багацько мороки, щоб щось приховати. Мені вдалося

домовитися, щоб поліція серйозно зайнялася цим, може, щось знайдуть по слідах.

– Хороша робота. Косма, нема сенсу скиглити про розлите молоко чи повішеного волоцюгу. Ми з

цього нічого не отримаємо. Мені більше цікаво про іншого хлопця, де ти його взяв?

– Він щоранку стоїть біля костелу. Саме він розповів мені про церкву Христа Мстивого.

– Ще один пришелепкуватий?

– Виглядає на те. Однак не можна заперечувати, що саме божевільні, на мою думку, щось знають.

– Вірно. Я надішлю фото кільком моїм людям і подивлюсь, що вийде. У тебе є ще щось?

– Повинен мати. Один мій знайомий з міліції поставив у пошук ці побиття повій, він шукає ще.

– Браво, Ясю.

– Я сприймаю це як комплімент.

– Правильно. Гаразд, я мушу йти.

Він поклав трубку, але майже в ту ж мить подзвонив Синиця.

– Що, мій жеребчику? – привітав його Косма.

Його друг глибоко зітхнув.

– Чому я тобі це сказав?

– Тому що ти мене любиш.

– Гаразд, слухай. Начальник технічного відділу хоче дати тобі медаль за патент із пластиковими

пакетами. Там йшов дощ, як у перший день всесвітньої повені. На жаль, все схоже на явне самогубство. Ні

слідів боротьби, ні саден, нічого. Дядько підійшов до дерева, прив’язав мотузку, на руках навіть волокна

залишилися, став на пеньок і зважився. Відбитий пеньок полетів у кущі. Проте наш прокурор повірив твоїм

свідченням, які я йому зачитав по телефону, і відправив техніків до фургону.

– Порядний чоловік.

– Ну, тут його називають Старим Хуєм, але, може, ти краще знаєш.

– Костельного допитували?

– Так. З самого ранку він був у дворі пароха, замінював дві ринви. Священик це підтверджує. Один з

мусорів, на якого ти, начебто, накричав, був настільки стурбований, що попросив мене показати їм

водостоки. Вони були нові.

– Курва.

– Це все, що ми маємо. Звісно, тіло ще їде до великого м'ясника, прокурор призначив розтин. Звіт

має бути завтра до обіду.

92

– Дякую, Синиця.

– Друге – забиті до смерті дівчата. Я хотів би сказати тобі тут, що я знайшов чудову стежку, яка веде

із Закопане на Хель, стежку вбивці, позначену тілами вбитих повій. На жаль, у мене є лише три справи, які

можна об’єднати в одну, і то, при дуже великій волі. Я їх надішлю тобі, тобі судити.

– Добре.

– Щодо фото цього типа, то подивимося. Ти перевіряв, як перед тим тебе навчав мій молодий

майстер клавіатури?

– Ні.

– Ну то перевір, а я попитаю поліцейських та ще кількох людей.

– Дякую. Нехай ваші стосунки будуть щасливими, а діти народжуються як...

– Так, біжи вже.

З'єднання було перервано.

Косма глянув на годинник, лише сьома година. Він легко може допитати економку священика. Це

міг бути той момент, коли вона вже давно подала обід, а час вечері ще не настав, тож він упіймає її без

допомоги пароха. Йому просто потрібно було дізнатися, де вона живе, а для цього у нього була Валясякова.