Міхал Шьмєляк - Вники

– Дякую, Kацпер. Сподіваюся, у тебе через це не буде проблем.

– Та в пизду. Можливо, мене нарешті звільнять, і я почну чесно займатися роботою. Піду в поліцію, останнім часом популярне місце для майбутніх і колишніх священиків. Мені, треба визнати, сподобалася ця

слідча робота. Побалакаєш з дядьком-єпископом, і він усе для мене влаштує.

– Ти був би чудовим псом45.

– А ти – священиком. Косма, завітай якось, чи не так? Давно не бачились. Я б з радістю залив пику з

кимось із старих часів.

– Коли це лайно закінчиться, приїду.

– Дякую. З Богом.

44

Ма́ріуш Збі́гнєв Пудзяно́вський — польський спортсмен, важкоатлет, регбіст і боєць змішаного

стилю. Багаторазовий чемпіон світу з силового екстріму. П'ятиразовий володар титулу "Найсильніша людина

світу" за версією WSM (2002, 2003, 2005, 2007 та 2008 рр.). Переможець серій WSSS у 2004—2007 роках та

WSCF у 2006 і 2007 роках. Переможець і призер міжнародних турнірів з важкої атлетики.

45

Дивись посилання 12.

101

– Амінь.

Вони відключились. Виходило на те, що до Вників потрапив насправді серйозний випадок, священик схильний до насильства, але, що цікаво, лише до повій. Можливо, за цим стояли якісь

переконання, можливо, історія з ранньої юності, хто знає, можливо, одного разу вони і дізнаються. Косма

мав повідомити Головне слідче бюро про можливу причетність Пйотра Дембіцького до загибелі плічових, але вирішив це зробити, коли розбереться зі справою. Однак наразі йому довелося зосередитися на тому, щоб отримати якомога більше від свого перебування.

Він глянув на годинник. Була майже одинадцята година. Якби не смерть Рубенса, він, ймовірно, зараз піднімався б на вершини ars amandi з дівчиною, яка збуджувала його, як ніяка інша. Якщо лише вона

не була за кермом автомобіля.

Телефон пискнув, характерно для повідомлень від месенджера Фейсбуку.

Майя: Мені зараз краще.

Косма: Це добре. І перепрошую.

Майя: Служба не дружба, чи не так?

Косма: Щось у цьому є.

Майя: Не знаю, чи зможу я до цього звикнути.

Косма: Я так і не звик.

Телефон завібрував, дзвонила Майя. Косма відповів з почуттям полегшення.

– Не люблю писати, — сказала вона на початку. – Тебе тут немає, а ти маєш бути. Будь ласка, скажи

мені, що ти дізнався, і чи варто було вибрати зустрічі зі старими бабами замість моєї компанії.

– Не було варте, — відповів він.

– Дуже гарна відповідь, – засміялася дівчина. — А тепер розкажи, про що ти дізнався.

– Я підтвердив, що священик, якого я так завзято шукав, був шматком лайна, і не випадково він

опинився у Вниках. Він любив використовувати жінок в якості боксерської груші. І до такої міри, що дехто, може, й не пережив.

– Холера.

– Майя, не знаю, чи хочу я його шукати.

– Ти повинен його знайти. Особливо зараз, після цієї інформації.

– Можливо, ти й маєш рацію.

– Маю. Косма, якщо він кудись утік, то треба його зловити і віддати під суд. Не до якогось

церковного суду, я не знаю, як це називається, що там у вас в костелі.

– Які ще ми?

– Холера, я й забула, що ти не священик, вибач.

– Насилу, але вибачаю.

– Його треба покарати. І якщо він уже мертвий, тобі це теж потрібно знати.

– У Вниках я про це не дізнаюся.

– Добре, розумію. Виїжджай звідти, приступай до поліцейської роботи, мобілізуй відповідні

ресурси, перегортай небо і землю. Може, поговориш із тим журналістом і даш йому почати медіашторм.

– Ти маєш рацію, — погодився Косма.

– Як довго ти залишишся? На завтрашньому святі будеш?

– Так.

– Я відчуваю себе запрошеною. Після того їдемо до мене, так що гарненько спакуй речі. Треба

надолужувати те, що ми пропустили сьогодні. І повір, ще ніколи від тебе не втікало так багато. Вранці, після

смачного сніданку, який я подам тобі, ви повернешся до Варшави і приступиш до роботи. А я приїду до тебе

на вихідні наступного тижня, бо маю невеликий симпозіум. А ще є цілий список варшавських пабів, які ми

відвідаємо. Записав собі?

– Так, — засміявся Косма.

– Ну, тоді домовилися. Спокійної ночі. І дивись сни про мене.

– Спокійної ночі.

Він вимкнув комп’ютер і кинувся на ліжко. Напевно, це була одна із найвиснажливіших відпусток у

його житті.

  

Парох Стефан Мацеєвський сидів за своїм столом у парафіяльній канцелярії і закінчував готувати

проповідь для недільної меси. Через стільки років, достатньо було все описати по пунктах, йому не

доводилося досягати вершин ораторського мистецтва, парафіяни знали свого пароха, він знав їх краще, ніж

їхні дружини, батьки, діти. Сповідь робила його справжньою скарбницею всезнання.

102

Він закрутив ковпачок авторучки, опав на стільці зі шкіряною спинкою й заплющив очі. Тиша. Вся

хата була оповита тишею, отець Марек чи то знову блукав селом, чи то в навушниках плив у хвилюючому