745] Подих, що виплив повільно з грудей її необережних,
746] Він на вустах своїх чув, горем пригнічений муж...
747] Та пригадаймо, з чого почали! Повернімо свій човен,
748] Хай по трудах нелегких гавань всміхнеться йому!
749] Певно, чекаєш давно, що я поведу тебе в гості
750] Й приписи певні подам, як повестися тобі.
751] Пізно приходь і поважно ступай при засвічених лампах -
752] Пізно прийшовши, кажу, зваби собі додаси.
753] Хто напідпитку, тому й у негарній привидиться краля -
754] Ваду, яка б не була, мовби приховує ніч.
755] Пальцями їжу легенько бери: рухи й тут є належні,
756] Рота рукою, скажім, не витирай за столом.
757] Перед гостиною не наїдайсь, але й в гостях май міру:
758] їж, як смакує, але - менше, ніж з'їсти могла б.
759] Стала б таки при Парісові рот напихати Єлена -
760] "Дурень лиш, - чухався б той, - дурень міг красти таку!"
761] Більше пасує жінкам, а навіть і личить їм - пити:
762] З сином Венери тобі, Вакху, найкращий союз.
763] Так, але поки ясна голова, поки пам'ять і ноги
764] Служать тобі й від вина ще не двоїться в очах.
765] Гидко дивитись на ту, що лежить, наче мертва, напившись, -
766] Гідна, щоб з нею будь-хто хіть заспокоїв свою.
767] Сон за столом - небезпечне заняття: заснувши, такого
768] Часом натворимо ми, що хоч під землю ховайсь!
769] Далі вже й сором повчать. А Венера: "Вважаєш за сором
770] Діло, що, власне, над ним - ласка, опіка моя?"
771] Знаєте всі свого тіла будову - стосуйтесь до неї:
772] Як випадало б лягти - кожна для себе рішай.
773] Світишся вродою - то горілиць прилягти не вагайся;
774] Спина немов з-під різця - спиною очі втішай.
775] Меланіона плечей Аталанти стрімкої торкались
776] Ноги - у тебе такі ж, отже, лягай, як вона.
777] Куца - тоді на коня; для високої зростом фіванки
778] Жодного разу, повір, Гектор конем не ставав.
779] Жінка, що станом струнка, опершись колінами в ложе,
780] Хай при поставі такій зверне голівку набік
781] Гарне стегно в тебе, груди без вади - хай він над тобою
782] Стане, а ти простягнись навскіс на ложі своїм.
783] І не вважай, що то зле, як по плечах розпустиш волосся,
784] Наче вакханка, й лежиш, мов окриваючись ним.
785] Ти ж, на чиїм животі наробила вже складок Люціна, -
786] Наче той парф на коні, спиною вмить повертайсь.
787] Тисяча способів є. Найпростіший - на правому боці
788] Й трохи на спині лежать, тобто - напівгорілиць.
789] Ні Аполлона триніжок тобі, ні Аммон, що з рогами,
790] Певних таких не дадуть, як моя Муза, порад!
791] Тож, коли гідне довір'я багате на досвід мистецтво -
792] Вірте! У віршах моїх не розчаруєтесь ви!
793] Жінка повинна відчуть до кінця, всім єством, насолоду,
794] А водночас хай і він од насолоди тремтить.
795] Хай під час любощів шепіт не мовкне солодкий, ласкавий,
796] Навіть для пустощів там місце якесь залиши.
797] А не вділила тобі до тих любощів смаку Венера -
798] Солодко схлипуй хоча б - гину од втіхи, мовляв.
799] Справді нещасна та жінка, в якої нечуле до ласки
800] Те, що слугує для втіх чоловікам і жінкам!
801] Тільки, якщо вдаєш, то, гляди, не впіймайсь на неправді:
802] Рухами, блиском очей вміло приховуй брехню.
803] Що тобі миле, те голосом, подихом навіть засвідчуй -
804] Й тут (хоч і сором про те!) є таємниці свої.
805] Жінка, що хоче від гостя платні після втіхи на ложі,
806] Вбогою зробить себе: втіхи покинуть її.
807] Світлові з вікон усіх не давай проникати у спальню:
808] Що не милує очей, те приховає півтінь.
809] Втім, і забаві кінець! З колісниці, яку білокрилих
810] Лебедів пара тягла, час і пора вже зійти.
811] Як перед тим юнаки, так і ви на трофеях любові
812] Напис, дівчата, зробіть: "Був у нас вчитель - Назон".
ПРИМІТКИ
КНИГА ПЕРША
5.
6.
II. Учителем
28.
31-32.
57.
67-71.