Читаем Мистецтво кохання полностью

472]     Чи прикидається він, чи не на жарт закохавсь.

473] Перечекай, а тоді відпиши: для коханців чекання -

474]     Добра спонука, лише б не затяглося воно.

475] Втім, легковажною, поки проситимеш, не видавайся,

476]     Надто рішучою теж, як відмовляєш, не будь.

477] Хай, наче на терезах, і надія хитається, й острах -

478]     Більше надія, однак, хай набирає ваги.

479] Пишете - чистої мови вживайте; найбільше принади

480]     Взяте з розмови, просте слово таїть у собі.

481] Скільки разів саме лист ще непевну роздмухував іскру,

482]     Скільки - нашкодив красі неоковирним письмом!

483] Ще одне: ті з вас, що чоловіків своїх (ви ж не весталки!)

484]     Хочуть водити за ніс, - краще самі не пишіть,

485] А лиш рукою раба чи рабині мережте табличку

486]     Й не довіряйте її (доказ прямий!) новаку:

487] Бачив я часто жінок, що раз по раз аж блідли, сердешні,

488]     Страх-бо - то вже не життя: гіршого рабства нема.

489] Звісно, поганцем є той, хто ті докази в себе тримає,

490]     В того паскуди, скажу, Етни вогонь у руках.

491] Та на лукавство - лукавством, гадаю, слід відповідати -

492]     Таж дозволяє й закон зброю на збройних знімать.

493] Далі таке: кожен лист вчіться почерком іншим писати

494]     (Цю настанову, повір, через тих підлих даю!),

495] Перш ніж відписувать, добре зітри, що раніше писала,

496]     Щоб на табличці одній почерків двох не було.

497] Пишеш коханцеві - так напиши, щоб здавалося - жінці:

498]     Треба сказать тобі "він" - виведи вмисне "вона".

499] Щоб від таких-от дрібниць до поважніших справ перейти нам

500]     І на вітрилах усіх далі пуститись у путь, -

501] Буйний вгамовуй порив, коли вабити хочеш обличчям, -

502]     Людям-бо мир до лиця, звірові - гнів налітнйй.

503] Гнів викривляє лице, набрякають, темніючи, жили,

504]     Очі грізнішим вогнем, ніж у Горгони, горять.

505] "Більше до рук не візьму тебе, флейто!" - сказала Паллада,

506]     Вздрівши на хвилі пливкій щічки надуті свої.

507] От зазирніть, коли в гніві, в люстерко - себе ж таки в ньому

508]     З вас не впізнає ніхто - так-то спотворює гнів!

509] Гордість - не менша біда. Лиш погідний очей ваших погляд

510]     Служить окрасою вам і привертає любов.

511] Так і пиха (вір бувалому!): часто сам вираз обличчя,

512]     Хоч не дійшло ще до слів, може відразливим буть.

513] Дивиться в вічі - дивись; усміхається - ти усміхайся,

514]     А головою кивне - значить, кивни йому й ти.

515] Так от, тупими набавившись стрілами, хлопець крилатий

516]     З сагайдака врешті-решт гостру добути спішить.

517] Важко й з сумними бува. Аянт хай кохає Текмесу,

518]     Всі ж ми - веселий народ: манять усміхнені нас.

519] Я б не просив ні тебе, Андромахо, нізащо у світі,

520]     Ані, Текмесо, тебе бути за любку мені.

521] Не привели б ви на світ діточок, то б не вірив, здається,

522]     В те, що тулилися ви - кожна до мужа свого.

523] Та чи діждався Аянт від своєї жони-жалібниці

524]     На якесь миле слівце, що до вподоби мужам?

525] Хто мені права не дав із великих речей для малого

526]     Приклади брати й вождів тут подавати ймена?

527] Вождь дає сотню одному під руку, а відділ кінноти -

528]     Другому, третій - орла, знак легіону, несе.

529] Так ви й до нас приглядайтесь: кожному, хто на що здатний,

530]     Визначіть місце його - хай там, як воїн, стоїть.

531] Хто з багачів - на дари хай щедриться; правник - на поради;

532]     Хто говорити мастак - справи хай ваші веде.

533] Ми, хто складає пісні, - пісенні несімо дарунки,

534]     Ми - особливий загін: наше заняття - любов.

535] Ми, коли нам до вподоби якась, - її славимо лунко:

536]     Кінтії хто б то, скажи, чи Немесіди не знав?

537] Хто Лікоріда - те знають на сході, на заході знають;

538]     Нині цікавиться всяк, хто ж то Корінна моя.

539] Зваж і на те, що співці від справ підступних далекі:

540]     Силою хисту свого звичай шліфуємо й ми.

541] Ні марнославності в нас, ані до багатства жадоби,

542]     Нам тільки б ложе та тінь - інші хай форумом снять!

543] Лиш на гачок дуже легко ми ловимось і пломенієм

544]     Жаром любові палким, що не вгаває й на мить.

545] Ніжне мистецтво зате пом'якшує кожному вдачу,

546]     Наше заняття й життя - в парі йдуть, кроком одним.

547] Будьте прихильні, дівчатка, жінки, до співців аонійських,

548]     Бо ж і натхненні вони, й любленці Муз-Пієрид!

549] Є таки в нас божество, очевидний зв'язок наш із небом:

550]     Із піднебесних осель дух цей заронено в нас.

551] Грошей чекать від учених поетів - хіба то не злочин?

552]     Тільки на злочин такий кралі всі йдуть залюбки.

553] Хоч попервах удавайте не жадібних: свіжий коханець,

554]     Щойно побачить сильце, тут же чкурнути готов.

555] Як не однакова збруя підходить для того, хто здавна

556]     Тягне робочу шлею,- і молодого коня,

557] Так не годиться в однаковий спосіб ловити статечних -

558]     І юнаків, про яких кажуть: зелене іще.

559] Цей, недосвідчений, тільки-но стане на службу в Амура,

560]     Тільки-но в спальню твою, жертва свіженька, шмигне, -

561] Хай лиш до тебе все горнеться, хай лиш одну тебе знає,

562]     Муром міцним той засів високо обгороди!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Трагедии
Трагедии

Эсхила недаром называют «отцом трагедии». Именно в его творчестве этот рожденный в Древней Греции литературный жанр обрел те свойства, которые обеспечили ему долгую жизнь в веках. Монументальность характеров, становящихся от трагедии к трагедии все более индивидуальными, грандиозный масштаб, который приобретают мифические и исторические события в каждом произведении Эсхила, высокий нравственный и гражданский пафос — все эти черты драматургии великого афинского поэта способствовали окончательному утверждению драмы как ведущего жанра греческой литературы в пору ее наивысшего расцвета. И они же обеспечили самому Эсхилу место в числе величайших драматических поэтов мира.Эта книга включает все дошедшие до нас в целом виде трагедии Эсхила. Часть из них печатается в новом переводе.

Эсхил

Античная драма / Античная литература / Древние книги
Лирика древней Эллады в переводах русских поэтов
Лирика древней Эллады в переводах русских поэтов

Предлагаемая читателю книга охватывает лирику древней Греции в том виде, как она отразилась в переводах русских поэтов главным образом XIX и отчасти XVIII и XX вв.Сборник имеет задачей познакомить не столько с древнегреческой лирикой как таковой, сколько с восприятием ее в русской поэзии. Поэтому переводы подобраны как с точки зрения полноты воспроизведения всех особенностей оригинала, так и по признаку характерности его восприятия на том или ином этапе развития русского художественного слова. При наличии нескольких переводов одного и того же древнегреческого текста даются наиболее примечательные из них — в указанном отношении. В случае, если на ряду с переводом имеется также более или менее близко и художественно-значительное подражание, оно приводится к комментарии. Последний дает также необходимые данные справочного характера.

Алкей , Асклепиад Самосский , Вакхилид , Симонид Кеосский , Феодорид

Античная литература