Мистецтво кохання

540]     Зблідла вона на лиці - крові й краплинки нема.

541] Ось і менади вже тут, на плечах розпустивши волосся,

542]     Ось і сатири в'юнкі, Вакха провісники, тут;

543] Ось і підпилий Силен на ослі, що прогнувся під старцем,-

544]     Хоч і підпилий, проте вправно за гриву вхопивсь.

545] Та, поки ловить менад, а вони - з ним забаву заводять,

546]     Поки, невдаха-їздець, ослика прутом шмага,

547] Раптом не втримавсь-таки - стрімголов через вуха ослячі

548]     Гепнув, сатири ж йому: "Батьку, вставай же, вставай!"

549] Поки те діється, Вакх на обвитій плющем колісниці

550]     Тиграми править; в руках - віжки дзвенять золоті.

551] Дівчині - голос, рум'янець пропав, про Тесея забула,

552]     Тричі хотіла тікать - тричі в'язав її страх.

553] Кинуло в дрож її; колос легкий так од вітру здригнеться,

554]     А на грузьких мокляках - очеретина суха.

555] Бог же: "Це я, - проказав, - захисник твій вірніший. Не бійся!

556]     Станеш, крітянко, мені, Вакхові, ти за жону!

557] Дар мій весільний - небо - візьми: кораблів заблукалих

558]     Будеш сузір'ям новим, ночі оздоба, вести".

559] Мовивши те, зістрибнув, щоб вона не лякалася тигрів,

560]     Із колісниці; нога глибоко вгрузла в пісок

561] Діву обнявши, повіз (чи могла опиратись?) на небо:

562]     Що лиш на думку спливе - легко богам осягти.

563] Ті - Гіменею хвалу вже виспівують, Вакхові - інші,

564]     Так з нареченою бог на небесах поєднавсь.

565] Тож, коли Вакха дари виграватимуть перед тобою,

566]     А коли трапиться ще й гарна сусідка тобі -

567] Спершу до святощів ночі звернись, до Ніктелія-батька,

568]     Щоб од вина не було шкоди твоїй голові.

569] Далі - багато чого, хоч не навпрост, їй можна сказати:

570]     Що не домовиш їй ти - в думці домовить сама.

571] Потім черкни щось вином, хай стіл лестить замість тебе,

572]     Хай вона знає, над ким влада її відтепер.

573] В очі - очима дивись, хай жагу твою бачить, бо часто,

574]     Хоч і німують уста, мову обличчя веде.

575] Келих, що з нього вона надпила, поспіши перейняти

576]     Й де ще тепло її губ - там його й ти пригуби,

577] Візьме шматочок якийсь - туди ж сягнувши рукою,

578]     Пальцями пальців її мов ненароком торкнись.

579] Ще постарайсь, щоб її чоловік тебе теж уподобав:

580]     Дружба ця їй і тобі стане в пригоді не раз.

581] Випаде жереб тобі за вином - відступи йому жереб,

582]     Він хай бере твій вінець, хай покерує питтям.

583] Чи дорівняв тобі, чи не дотягся - віддай йому першість,

584]     Слово прихильне своє кинуть йому не вагайсь.

585] Певний це, втоптаний шлях - по-мистецькому друга вдавати,

586]     Втоптаний, певний, а все ж - ковзко й на ньому бува.

587] Так управитель не раз перевищує міру належну:

588]     Більше на себе бере, ніж доручалось йому.

589] Ну, а тепер - щодо міри в питті, вона ж - очевидна:

590]     Хай не підводять тебе ні голова, ні нога.

591] Надто сварок уникай, бо ж вино спонукає до сварки,

592]     Руки, до бійки швидкі, стримуй, попивши вина.

593] Впав колись Еврітіон через те, що напивсь по-дурному, -

594]     В колі гостей, за вином, дотеп доречний, не гнів.

595] Як голосистий - співай, як проворний - берися до танцю, -

596]     Дар од природи на те, аби подобатись ним.

597] Справжнє сп'яніння - біда, а вдаване - то допомога, -

598]     Хай заплітається твій, хоч і не п'яний, язик:

599] Може, зухваліше зробиш ти щось чи скажеш - не страшно:

600]     Всяк зрозуміє тебе - вже напідпитку, мовляв.

601] їй побажай гараздів і тому, хто втішається нею,

602]     Подумки ж - лиха йому, всяких болячок назич.

603] Потім, як гості почнуть галасливо вставати з-за столу,

604]     Саме при тій метушні гарну нагоду лови:

605] В гурт увіпхавшись, дістанешся легко до кралі своєї -

606]     Пальцями стану торкнись, ногу - ногою відчуй.

607] Тут і зізнатись пора. Одначе не мнись по-селянськи -

608]     Доля й Венера стоять лиш за хоробрих людей.

609] Про красномовність не стану тобі настанов подавати:

610]     Досить тобі забажать, - мова сама попливе.

611] Вміло коханця вдавай, говори їй про зранене серце,

612]     Щоб переконливим буть - весь на те хист поклади.

613] Втім, це неважко, бо кожній здається, що гідна любові, -

614]     Хай препогана, усе ж вірить у вроду свою.

615] Та не один, хто вдавав, любов'ю проймавсь мимоволі:

616]     Спершу зображував пал, потім направду палав.

617] Будьте ж, дівчата, ласкаві до тих, хто вдає, що кохає:

618]     Та, котра грою була, - справжньою стане любов!

619] Словом лестивим, юначе, пора її серце здобути:

620]     Плин гомінкого струмка й кручу підмиє не раз.

621] Личко, волосся хвалить не лінуйсь і тонюсінькі пальці,

622]     Мовби хто виточив їх, і невеличку стопу.

623] Саме така похвала й для цнотливої - медом на душу:

624]     Дівчина ж понад усе дбає про вроду свою!

625] Сором ще й досі хіба не пече і Юнону, й Палладу,

626]     Що у фрігійських лісах віддано першість не їм?

627] Хвалиш - то всі свої барви показує птиця Юнони,

628]     Будеш без слів подивлять - не виставлятиме їх.

629] Любить же навіть рисак біговий, коли часом по шиї

630]     Злегка поплещеш або ж гриву розчешеш йому.