Мистецтво кохання

359] Візьме ж охоче тоді, коли солодко, гоже їй буде,

360]     Як на врожайній землі - повному сили зерну.

361] Бо, коли туги, ні болю нема - наче ширяться груди,

362]     Спритна Венера тоді влесливо входить у них.

363] Поки зажурений був Іліон - ворогам не давався,

364]     А звеселивсь - і коня, повного зброї, прийняв.

365] Мить підбери, коли хитра суперниця їй дозолила:

366]     Легко за себе тоді зможе помститись вона.

367] Зранку, як зачіску буде вкладать господині служниця,

368]     Мовби собі, а не їй скаже впівголос, аби

369] Враженій гніву додать - так вітрило снаги дає веслам -

370]     "Кривднику ледь чи б могла кривдою ти відплатить".

371] От і про тебе додасть, переконливих слів приточивши, -

372]     Сохне, мовляв, од жаги, розум потьмаривсь йому.

373] Ґав не лови тоді: вляжеться вітер - охляне вітрило,

374]     Наче тонесенький лід, тане за мить якусь гнів.

375] Може, подумаєш тут: "Чи не звабити й гарну служницю?" -

376]     Це небезпечна, скажу, і непродумана гра,

377] Бо заохотиш не всіх: одна дбатиме про господиню,

378]     Інша - про себе: тебе схоче собі зберегти.

379] Править лиш випадок тут. І хоч доля сприяє сміливим,

380]     Ще раз і ще раз кажу: на небезпеку не йди!

381] Не стрімчаками вестиму тебе, не до прірви скерую,

382]     Ступиш на стежку мою - пастки уникнеш на ній.

383] А причарує таки, як листи буде брати й давати,

384]     Тілом, не пильністю лиш, мила служниця тебе -

385] Все ж господиню спочатку здобудь, а її - вже потому:

386]     Не від служниці-бо слід розпочинати любов.

387] Добре ще зваж на одне (якщо віриш моєму мистецтву -

388]     Ну, а на вітер, затям, слів не пускатиму я):

389] Взявся за діло - доводь до кінця. Служниця не зрадить,

390]     Хай лиш відчує сама частку й своєї вини.

391] Птах, чиї крила у клею в'язкім, не зів'ється під небо,

392]     Вбіг у тенета кабан - більше в чагар не шугне.

393] Риба, піймавшись на гострий гачок, не гулятиме в морі,

394]     Звабив - довершуй свого і переможцем відходь!

395] Отже, не зрадить, кажу, відчуваючи спільну провину,

396]     Про господиню ж усе з вуст її знатимеш ти.

397] Лиш не обмовся комусь! Не обмовишся - буде й служниця

398]     Радо тобі сповіщать, де лиш яка новина.

399] Знай: помиляється той, хто вважає, що тільки на полі

400]     Й морі потрібно ловить пору, догідну для дій:

401] Як не щодня ми зерно довіряємо ниві примхливій,

402]     А зеленавій воді - вигнуте дно корабля,

403] Так не щодня на гарненьких дівчат полювання успішне:

404]     Часто вдається воно тільки в означений час.

405] Хай це народження день, хай календи, що ними Венера

406]     Тут же за Марсовим свій, всміхнений, місяць веде,

407] Хай це той день, коли цирк виставляє не звичні прикраси,

408]     А полонених вождів подиву гідні дари, -

409] Діло облиш! Підступає зима, нависають Плеяди,

410]     В хвилю пірнути спішать ніжні зірки Козенят.

411] Час одпочинку тоді. Хто довіриться морю в ту пору -

412]     Той на уламках судна душу заледве спасе.

413] Краще почни з того дня, многослізного дня, коли кров'ю

414]     Римлян, що впали в бою, води алійські взялись.

415] Чи з неробочого, сьомого, дня, що його шанувати

416]     Від найдавніших часів звик палестинський гебрей.

417] Добре ти все обміркуй на вродини своєї коханки:

418]     Витрати будуть, а це - вісники чорного дня.

419] Як не викручуйся - візьме своє: не забракне їй хисту,

420]     Щоб обібрати того, хто умліває з жаги.

421] Прийде до неї торговець-хитрун (таки знає, до кого!),

422]     Викладе весь свій товар; ти сидиш поряд, вона -

423] Скаже й тобі вибирать (заодно й твій смак перевірить),

424]     Потім пригорне тебе, далі попросить: "Купи!"

425] "Цей подарунок, - додасть, - мені милим буде надовго:

426]     Що лиш у мріях було, нині саме йде до рук!"

427] "Грошей, - замнешся, - з собою не взяв я..." - попросять розписку,

428]     І дорікнеш сам собі: "Нащо я вчився писать!"

429] Що, коли день уродин, аби тільки приймати дарунки,

430]     Двічі й тричі на рік буде вона святкувать?

431] Ще ж і поплаче не раз: десь кульчик, мовляв, загубився -

432]     Шкода велика, бо він з каменем був дорогим.

433] Часто ще просить: "Позич". Позичиш - уже не поверне,

434]     Отже, на втрати чекай, а про подяку забудь!

435] Хай би я був стоязикий, стоустий - усе ж не зумів би

436]     Викласти тут до кінця кляте мистецтво блудниць.

437] Віск на табличці гладкій для початку хай брід тобі вкаже,

438]     Воскові спершу довір, що на душі залягло.

439] З лестощів різних почни, з тих слів, що коханцям віддавна

440]     Знані, й слізних благань, хто б ти не був, не жалій!

441] Випросив Гектора, сина, Пріам - ублагавши Ахілла;

442]     М'якне й розгніваний бог, чуючи просьбу палку,

443] Про обіцянки тоді не забудь: обіцянка - не шкодить,

444]     Нею ж усякого ти можеш зробить багачем.

445] Той, хто повірив хоч раз, не покине надії, богині:

446]     Хоч і брехлива, та все ж годі без неї прожить.

447] От подарунок даси, а тебе - ще й покинути можуть,

448]     Бо ж домоглася свого, втрата вже їй не страшна.

449] А не даси - їй надія шептатиме: "Ще ж подарує..."