Мистецтво кохання

267] Хто б ви й де б не були, зосередьтесь, тямкі до науки,

268]     Й до обіцянок моїх вухо прихильно схиліть!

269] Спершу ти ось що гарненько затям: не буває такої,

270]     Що не далася б до рук - ти лише сіті розстав.

271] Скорше помовкнуть пташки навесні, серед літа - цикади,

272]     Скорше менальський гончак буде тікать од зайців,

273] Ніж гордуватиме ласкою жінка, бо й та, котра з виду -

274]     Стійкість одна, в той же час - любощів прагне в душі.

275] Втіх потаємних юнак а чи дівчина рівно жадають,

276]     Той - неприховано, ця - глибше ховає жагу.

277] От ухвалили б ми, чоловіки, не спішити з любов'ю -

278]     Жінка до нас по любов першою б мусила йти!

279] Мукає - кличе бика на лугу соковитім телиця,

280]     Лунко й кобила ірже, тільки-но вгледить коня.

281] В нас не така невгамовна жага, не така вже нагальна,

282]     Знає межу чоловік, хоч і пройма його хіть.

283] Чи про Бібліду згадать, що до брата злочинним палала

284]     Пломенем і через те духу пустилась в петлі?

285] Мірра ж отця свого, не як дочці подобає, любила -

286]     І під корою тепер, стиснена, гріх свій таїть.

287] Слізьми її, що з пахучого дерева скрапують нині,

288]     Змащуєм тіло; в сльозі - діви ім'я збереглось.

289] Десь по затишних долах, у підніжжі лісистої Іди

290]     Білий-білісінький бик, стада окраса, бродив.

291] Чорна лишень між рогами була в нього плямочка-вада,

292]     В іншому - сяяв увесь, мов хто облив молоком.

293] Кноські й кідонські до того бика поривались телиці,

294]     Кожна жадала відчуть буйну вагу на собі.

295] Та Пасіфая запрагла з биком пов'язатись любов'ю,

296]     Тут же телиці гладкі стали ненависні їй.

297] Знане кажу: навіть Кріт, на якому сто міст гамірливих,

298]     Хоч полюбляє брехню, не заперечить мені.

299] Кажуть, своєю ж рукою вона, хоч до того не звикла,

300]     Рвала м'які для бика трави і листя дерев.

301] Всюди за стадом ішла й навіть думки не мала про мужа:

302]     Той білосніжний рогань гору над Міносом взяв.

303] Що ж зодягатись тобі у прегарне вбрання, Пасіфає?

304]     Таж на прикрасах твоїх не розуміється бик.

305] Нащо люстерко здалось, коли йдеш на узгір'я за стадом?

306]     Зачіску стільки разів чи не безглуздо мінять?

307] Дзеркалу все ж довіряй: воно скаже, що ти не телиця,

308]     Що на дівочім чолі рогів не вгледиш таки.

309] Мінос ще милий тобі - то не треба шукати коханця,

310]     Потайки хочеш кохать - то хоч бика не кохай.

311] Де там! У гори, ліси, залишивши володарську спальню,

312]     Мчить, мовби гнав її Вакх - буйний Аонії бог.

313] О, як то часто пекла вона заздрісним оком телицю:

314]     Чим це, мовляв, ось така вабить обранця мого?

315] Бач, вона все перед ним соковиті витоптує трави -

316]     Думає, глупа, що й він з неї не зводить очей.

317] Мовивши, тут же велить ту телицю ні в чому не винну

318]     Гнати з лугів на ріллю - під луковидне ярмо

319] Чи на заріз, ніби в жертву богам, щоб суперниці серце

320]     Взяти до рук, як лиш їй груди ножем розітнуть.

321] Скільки складала тих жертв і, тримаючи серце в долоні,

322]     Криво всміхалась: "Ану - йди, залицяйсь до мого!"

323] То вона хоче Європою буть, то - Іо: ця - в корову

324]     Перемінилася; ту - бик віз на спині своїй.

325] Стада вожак дерев'яну корову сприйнявши як справжню,

326]     З нею зійшовся-таки; плід - таємницю розкрив.

327] Варто крітянці було не зважати на пристрасть Тієста

328]     (О, як нелегко жоні вірною буть одному!) -

329] Коней не стримав би Феб серед неба й назад, до Аврори,

330]     Він колісниці б тоді не розвернув на бігу.

331] Волос пурпурний в отця свого, Ніса, дочка його вкрала -

332]     Й лоном дівочим тепер тисне скажених собак.

333] Марса уникнувши на суходолі, на морі - Нептуна,

334]     В рідному домі Атрід жертвою жінки упав.

335] Хто не сплакнув над жагою ефірської діви Креуси?

336]     Хто про Медею не чув - матір, убивцю дітей?

337] Фенікс, Амінтора син, невидющі виплакував очі.

338]     Рвав Ппполіта живцем коней сполоханих шал.

339] Що ж осліпляєш невинних дітей? На твою божевільну

340]     Голову - прийде пора - кара, Фінею, впаде!

341] Вся ця біда - од жінок: їх любовне бажання сильніше

342]     Й шалу у ньому завжди більше, ніж в чоловіків.

343] Сумнівів, отже, не май: будь-яка може стати твоєю;

344]     Хтозна, чи з-між багатьох мовила б "ні" хоч одна.

345] Хай і відмовить якась, але кожній лестять залицяння,

346]     Хоч ошукався - дарма: що та відмова тобі?

347] Чи ошукався, однак? Таж нове залицяння - солодше:

348]     Більше сусідське добро нам до душі, ніж своє.

349] Завше-бо й нива чужа урожаєм багатшим рясніє,

350]     Завше й чужа череда вим'я повніше несе.

351] Спершу служницю пізнай, що при тій, котру звабити хочеш:

352]     Так ти полегшиш собі до господині підхід.

353] Чи до своїх таємниць підпускає служницю, дізнайся,

354]     Чи в тій прихованій грі з нею вона заодно.

355] Спробуй, якщо все це так, підкупить, ублагати служницю:

356]     Схилиш її на свій бік - легко досягнеш мети.

357] Час підбери (на це - й лікар зважає), коли господиня

358]     Без намовляння твого візьме принаду з гачка;