Мистецтво кохання

450]     Так рільника з дня на день дурить безплідна рілля.

451] Так і завзятий у кості гравець, аби лиш не програти,

452]     Все програє, а рука тягнеться знову до гри.

453] Перша турбота твоя - поєднатися без подарунку:

454]     Щоб не даватись дарма - буде твоєю всякчас.

455] От і пошли їй листа, що в мереживі слів найніжніших, -

456]     Перший він слід прокладе, настрій розвідає там.

457] Таж підманув колись лист - на яблуці напис - Кідіппу:

458]     Лиш прочитала його - тут же піймалась у сіть.

459] Нум до науки, о римське юнацтво! Й не тільки для того,

460]     Щоб за підсудних тремких гарно стояти в суді:

461] Як простолюддя, хмурного суддю і сенат щонайвищий -

462]     Схилиш ти й дівчину так словом ученим своїм.

463] Не похваляйся, проте. Не спіши з красномовством до часу,

464]     В мову свою навмання пишних речей не вплітай.

465] Хто б то, крім дурня хіба, до дівчини вчено звертався?

466]     Скільки разів через лист діло все йшло нанівець!

467] Так, як говориш, пиши, щоб довіра була, та ласкаво -

468]     Начеб ти бесіду вів, начеб у вічі дививсь.

469] Раптом не прийме листа, відішле його, не прочитавши, -

470]     Ще прочитає колись, кроку назад не роби.

471] З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає,

472]     З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь.

473] Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку,

474]     Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш.

475] Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, -

476]     Брилу камінну, проте, сточує плинна вода.

477] Ти й Пенелопу саму - постарайся лишень - переможеш,

478]     Трою, за рік чи за два, - візьмеш ти, візьмеш-таки!

479] А прочитавши, одвіту не дасть - до одвіту не силуй:

480]     Тільки б читала твої сповнені ласки слова.

481] Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише:

482]     З часом, по крокові крок, стане близькою тобі.

483] Спершу - чого не бува? - ти гіркого листа прочитаєш:

484]     Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй.

485] Просить, а думає так: "Налягатиме ще - поступлюся".

486]     Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь.

487] Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак,

488]     Слуги нестимуть; її - мов ненароком зустрінь,

489] Слово до неї промов, та не прямо кажи - манівцями:

490]     Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь.

491] Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий -

492]     З нею дозвілля й своє не забувай розділить.

493] То трохи спереду йди, то, відставши, - дещо позаду;

494]     Часом приспішуй ходу, часом поволі ступай.

495] Можеш на відстані пари колон, для поваги, триматись,

496]     Можеш пліч-о-пліч іти - жодного сорому тут.

497] Сяде в театрі, всім очі милуючи, - сядь побіч неї:

498]     Буде на чому й тобі гарно попасти свій зір.

499] Тільки частіш поглядай, досхочу подивляй її вроду,

500]     Мову веди звіддаля - знаками, порухом брів.

501] Щедро тому, хто зображує дівчину, бий у долоні,

502]     Хто за коханця - тому ще запальніше плещи.

503] Стане - за нею вставай; сидить - не схоплюйся з місця,

504]     Бо відтепер не тобі час твій належить, а їй.

505] Не кучеряв лиш волосся свого розігрітим залізом,

506]     Каменем звітрених скель заросту ніг не стирай.

507] Хай цим займаються ті, хто звеличує матір Кібелу

508]     На верескливо гучнім, як у фрігійців, ладу.

509] Врода недбала - окраса мужів. Чи не викрав із Кріту

510]     Міноса доньку Тесей, хоч кучерявий не був?

511] Чепуруном Гіпполіт не ходив, а сподобався Федрі,

512]     В лісі б Адонісу жить - рани ж богині завдав.

513] Зваблює хай чистота й засмаглість на Марсовім полі,

514]     Тога нехай на тобі гарно, рівненько лежить.

515] Зуби - щоб чисті були, язика щоб ніде не кололи,

516]     Хай не гуляє нога в надто широкім взутті.

517] Хай не стирчить навсібіч абияк підтяте волосся:

518]     Чуб свій і заріст лиця вмілій руці довіряй.

519] Також про нігті подбай, щоб не довгі були та без бруду,

520]     З ніздрі, як часом бува, щоб волосок не стремів.

521] Подих аби неприємним не був, коли рота розтулиш,

522]     Запах провідці отар, цапа, з під пахв щоб не чувсь.

523] Інше - то справа манірних дівчат або тих серед хлопців,

524]     Хто не обранку (ганьба!) - хлопця очима пасе.

525] Втім, уже Вакх закликає співця! Він сприяє коханцям,

526]     Радий вогневі, що ним сам же колись пломенів.

527] Наче причинна, бродила піском, їй незнаним, крітянка -

528]     Дією, куснем землі, що серед пінявих хвиль.

529] Як покладалась до сну, так і вибігла: в туніці вільній,

530]     Боса; волосся густе злотом по плечах пливло.

531] В безгомінь моря, до хвиль: "Жорстокий Тесею!" - гукала,

532]     Сльози дощем по лицю (чи заслужила?) лились.

533] Кликала й плакала враз - пасувало одне їй і друге:

534]     Сліз найрясніші струмки вроди не збавили їй.

535] Знов себе в груди б'є найніжніші - "Утік, - лементує, -

536]     Зрадник лукавий, утік! Що ж мені бідній робить?..

537] Що ж мені, - плаче, - робить?.." Аж тут задзвеніли кімвали,

538]     Бубни озвались лункі з-під невсипущих долонь.

539] З остраху падає ниць, на півслові жалі перервавши,