Мовні ґрати

Es wird noch Aug sein,
ein fremdes, neben
dem unsern: stumm
unter steinernem Lid.

Kommt, bohrt euren Stollen!

Es wird eine Wimper sein,

einwärts gekehrt im Gestein,
von Ungeweintem verstählt,
die feinste der Spindeln.

Vor euch tut sie das Werk,

als gäb es, weil Stein ist, noch Brüder.

ПЕВНІСТЬ

Ще буде око,
чуже, біля
нашого: геть безмовне
під кам'яною повікою.

Приходьте, довбайте штольню!

Ще буде повіка,

навиворіт втоплена в камінь,
неоплаканим загартована,
найтонше із веретен.

Воно перед вами кружляє,

мов існують, оскільки є камінь, ще й інші браття.

MIT BRIEF UND UHR

Wachs,
Ungeschriebenes zu siegeln,
das deinen Namen
erriet,
das deinen Namen
verschlüsselt.

Kommst du nun, schwimmendes Licht?

Finger, wächsern auch sie,

durch fremde,
schmerzende Ringe gezogen.
Fortgeschmolzen die Kuppen.

Kommst du, schwimmendes Licht?

Zeitleer die Waben der Uhr,

bräutlich das Immentausend,
reisebereit.

Komm, schwimmendes Licht.

З ЛИСТОМ І ДЗИГАPEM

Віск,
щоб запечатати ненаписане,
що ім'я твоє
відгадало,
що ім'я твоє
в таємницю вгортає.

Ти зблиснеш, плинуче сяйво?

Пальці, так само воскові,

протягнуті через
чужі, позначені болем, кільця.
Пучки розплавлені.

Ти зблиснеш, плинуче сяйво?

Щільники дзиґаря порожні без часу,

незайманий рій бджолиний,
готовий до мандрів.

Зблисни, плинуче сяйво.

UNTER EIN BILD

Rabenüberschwärmte Weizenwoge.
Welchen Himmels Blau? Des untern? Obern?
Später Pfeil, der von der Seele schnellte.
Stärkres Schwirren. Näh'res Glühen. Beide Welten.

ПІД ОДНУ КАРТИНУ

Зграя круків над полем пшеничним.
Якого це неба блакить? Долішнього? Горнього?
Пізня стріла, випущена душею.
Лютіше свистіння. Ближче палання. Обидва світи.

HEIMKEHR

Schneefall, dichter und dichter;
taubenfarben, wie gestern,
Schneefall, als schliefst du auch jetzt noch.

Weithin gelagertes Weiß.

Drüberhin, endlos,
die Schlittenspur des Verlornen.

Darunter, geborgen,

stülpt sich empor,
was den Augen so weh tut,
Hügel um Hügel,
unsichtbar.

Auf jedem,

heimgeholt in sein Heute,
ein ins Stumme entglittenes Ich:
hölzern, ein Pflock.

Dort: ein Gefühl,

vom Eiswind herübergeweht,
das sein tauben-, sein schnee —
farbenes Fahnentuch festmacht

ПОВЕРНЕННЯ

Снігопад, густіший, густіший,
голубиної барви, як вчора,
снігопад, мовби спиш ти донині.

Білина, простерта у далеч.

По ній, безкінечний,
саней загублений слід.

Під нею, у сховах,

ледь проступає,
ранячи зір,
горбок за горбочком,
незримо.

На кожнім,

обернене до сьогодні,
німотою поглинуте Я:
стовпок, дерев'яний.

Там: душа,

крижаним обдувається вітром,
свій стяг напинає, барви
голубиної, снігової.

UNTEN