На другому березі (збірник)

Предивні, зачаровані міста
з рудого порохна й рябої мерви[45]
І пасма вулиць сплетені, мов нерви,
і клуня в сірих темрявах містка.

І наче плюш з роздертого листа,

життя засушене, немов консерви.
Одначе праця йде все без перерви,
листок зшиває вічно до листка.

Здобичники у сутінках тюрми

ссуть мошечок, рабинь своїх живіт.
Рядами над рядами тут доми

піснями труду дневі шлють привіт.

Подумай мимохіть, як чобітьми
є легко розчавити цілий світ.

Шум

Шумить і шамотить шумка шума,
шум прибирає, як весною повінь,
і кожен лист на дубі шуму повен.
Здіймає шлик із голови чумак.

Шпарка шурнула шурубура шуру,

мов малахай, маха майном у май
і розвіває все кругом украй,
що людям аж мороз іде за шкуру.

Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма,

й ліщина галуззю стає сторчма.
Це бродить вітер, шуму перший родич,

і пальцем стукає до неба віллі.

Це шум — натхненна музика природи
на смерті та життя гучнім весіллі.

Вітражі й пейзажі

1. ОСІНЬ

Дозрівають довгі дні, як ярі яблука,
лине листя з лип,
плине воза скрип,
коло лісу колом ллється вигук зяблика.

Палиться під захід сонця неба палуба,

от отара в отаві,
сизі мряки сиваві,
в яслах яру ясний ястер ятрить яструба.
П'яне піано на піаніні трав
вітер заграв.
Спіють дні все менші, нерівні,
піють по півночі півні
і
ості, осокори,
рій ос
і ось
вже осінь
і
о
осінь
інь
нь.

2. ПЕРШИЙ СНІГ

Осінь переїхала по полі возом золотим.
Понад кучугури кучерява мряка — срібний дим.

Сонце з батогом проміння вогняний погонич.

Навпростець по небі білі хмари в перегони.

На куделі верховіття сиве павутиння.

Підпирається гори рукою далеч синя.

Вітер жовтий лист з дерев змітає помелом,

в гущині сухе гілля гуркоче мідяний псалом.

Білі квіти впали заповідь майбутніх січнів;

перший раз тоді поцілувала землю вічність.

3. КОПАННЯ КАРТОПЕЛЬ

Поволі, поволі
по синім полі
дими кружляють
на вільній волі.

Короткими днями

цвітуть вогнями
на краю плаю,
немов квітками.

Багато багаття,

червоне шмаття,
а часом жовте,
немов латаття.

Обличчя веселі,

імли куделі,
а подув з броду
п'яніє в хмелі.

Вже літа є досить,

угору осінь
хустини білі
хмарин підносить —

знаки німі,

що піддається
зимі.

4. КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ

Віє вітер, віє буйний, віє за горою,
мороз ходить, мороз бродить під руки з весною.

В річці риби, в полі скиби дощу з неба просять,

роси росять, хмари хмарять небо в барву проса.

Помазала шляхи злива розкислим болотом,

плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом.

Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті.

Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті.

5. ПІД ДАХОМ ЛІСУ