На землі кленового листу

Від 20-х до 1939 року все населення Західної України, особливо Галичини, стало патріотичне й національно свідоме, тому для другої доби національно-визвольних змагань характерний масовий благородний фанатизм з його безмежною любов’ю до України і такою ж безмежною ненавистю до всіх окупантів. Проте цей період охопив лише четверту частину нації і відбувався за таких історичних умов, коли добитися незалежності було практично неможливо.

Самовідданість і завзяття другої доби змагань стали можливі лише завдяки тому, що були перші змагання.

Треті змагання ввібрали в себе досвід двох попередніх і здійснюються, як і перші, на всій території України, як і другі, з величезним завзяттям.

У діячів третіх змагань немає ілюзій щодо москалів. Уперше в історії ми їм абсолютно не віримо, і їм не вдається нас обдурити.

Москва прямо і через свою «п’яту колону» розвалює українську економіку. Вона намагається задушити нас економічно, і коли наша економіка розвалиться зовсім, тоді ми без бою і без опору здамося на її ласку. Таку діяльність треба ретельно контролювати і кожного разу бити на сполох, щоб утримувати наш уряд від нерозсудливих кроків.

В’ячеслав Брюховецький

У суботу, 23 січня, до посольства завітав В’ячеслав Брюховецький — ректор університету «Києво-Могилянська академія». Він робив велику справу — відроджував славнозвісний перший вищий навчальний заклад України. В умовах бездержавності академія була найповажнішим культурницьким центром східного слов’янства. Коли Україна потрапила під владу Москви, царат поступово її задавив.

Для багатьох поколінь борців за незалежність академія завжди була вогнищем патріотичного духу та витворення національних свободолюбних ідей. Академія — національна легенда. І ось тепер, після проголошення України незалежною державою, Брюховецькому доручили повернути легенді реальне життя.

— Труднощі, пане Лук’яненку, великі: державне фінансування недостатнє, а потрібно відремонтувати будівлі й привести їх до ладу, створити бібліотеку. Хочемо мати досвідчених викладачів, професорів, а вони коштують дорого.

— Пане професоре, ви та людина, яку знає світ. Гадаю, що ви краще, ніж будь-хто інший, зумієте привернути людей собі на допомогу.

— Так, люди допомагають.

— Я зустрічався тут, в Оттаві, з професором Рудницьким. Він організував збір книжок для академії по всій Канаді.

— Так, для мене зараз головне завдання — знайти кошти для транспортування книжок до Києва.

— Я чув, що на відкритті академії був Президент України, і він зробив особистий внесок на рахунок академії. Чи правда, що український мільйонер Юрій Колесник з Криму зробив внесок у десять разів більший за президентський?

— Так, це правда. Стався конфуз: Кравчук явно думав, що вніс велику суму, і був гордий з цього, і раптом приватний підприємець викладає вдесятеро більше!

— Думаю, вчинок Колесника — чудовий урок усім ворогам вільного підприємництва. Колесника я знаю. І не просто знаю. Він допомагав мені, коли я балотувався на президента України. А про відродження академії я також мріяв десятиріччями. І тепер високо оцінюю ваші зусилля.

— Дякую.

— Пане професоре, чи не змогли б ви зробити мені послугу: передати пакет до Міністерства закордонних справ України? МЗС налагоджує дипкур’єрську службу, проте черговий кур’єр буде тільки за два тижні. Ви летите до Києва завтра, отже, пакет післязавтра був би в міністра.

За кілька днів пакет ліг на стіл пана Зленка. Серед інших паперів там був і дуже важливий документ про військовий бюджет Канади.

Вшанування Четвертого Універсалу

Як і намічалося, в неділю 24 січня відбувся вечір, присвячений 75-й річниці проголошення незалежності УНР.

Вів вечір Біляшівський. Я виступав двічі. На початку з офіційною промовою. Подаю її зміст.