— Так, і це призвело до того закостеніння, про яке ви справедливо говорили на конгресі КУКу. Ось чому професіоналісти створили свою організацію за межами КУКу. Ініціатива створити товариство сприяння українському РУХові вийшла також не від КУКу. І хоча Гуцуляк підкреслено коректний до КУКу і готовий з ним співпрацювати, однак співпраця не дуже виходить. На конгресі я проводив лінію старого керівництва, проте я цілком переконаний, що нашій українській молоді слід створити свою окрему від КУКу молодіжну організацію.
— Дуже приємно мені це чути, — сказав. — Треба було б дати молоді висловитися на конгресі і запропонувати створити молодіжну організацію.
— Мабуть, тоді ця ідея ще не визріла.
— То запропонуйте її зараз, якщо вона уже визріла.
— Треба подумати…
Ми попрощалися значно тепліше, ніж при зустрічі.
* * *
30 жовтня я з дружиною вилетів до Торонто на конгрес Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО). Оселилися в пані Євгенії Пастернак, директриси й опікунки пансіонату для людей похилого віку. Пані Пастернак, доктор, відома на всю Канаду — за свою благодійницьку діяльність вона нагороджена найвищим орденом Канади.
31 жовтня на конгресі СФУЖО мені представили чимало видатних особистостей українського жіночого руху з багатьох країн світу.
Я виступив з привітанням і промовою. Запросили до слова й дружину.
На переговори із заступником прем’єр-міністра та міністром фінансів паном Мазанковським я запросив першого секретаря з економіки й торгівлі Олександра Шандрука і нашу добродійку Оксану Башук.
З Києва посольство отримало доручення постаратися одержати кредит від канадського уряду. Перша кредитна лінія в 50 млн. доларів в Україні вже діяла: Канада друкувала для України гривні, за що український уряд регулярно сплачував Канаді відсотки. Тепер ішлося про ще одну взаємовигідну кредитну лінію.
Пан Мазанковський сказав, що Канада є членом Міжнародного валютного фонду, умови якого Україна на прийняла. Канада ж не хоче діяти сепаратно.
Чи правильно зробив український уряд, що не погодився з умовами МВФ, я не знав і тому вирішив порадитися з колегами. Пані Башук сказала, що всі міжнародні фінансові інституції ведуть справи чесно, але з вигодою для себе. Це нормально. А Україна має дбати про свої інтереси, тому договорів не слід боятися, але ставитися до них потрібно уважно.
Проте я не міг звільнитися від думки: МВФ — це, власне, те, що називається фінансовими акулами капіталізму. А якщо це акули, то чи не хочуть вони проковтнути Україну? Може, уряд і слушно робить, що не приймає його умови? Мої сумніви розвіяв Шандрук, який, виявляється, вже встиг зібрати відомості про МВФ. Він сказав, що ця фінансова інституція західних держав діє як допомогова організація — і, якщо Україна хоче подолати економічну кризу, кредити МВФ могли б нам стати в пригоді.
На всякий випадок я просив його скласти мені довідку про МВФ, а у звіті Києву про переговори з паном Мазанковським подати позитивний відгук про МВФ і думку посольства про доцільність прийняти умови МВФ. Цей звіт до Києва пішов у формі чи не найбільш поширеній у взаєминах посольства зі своїм МЗС: із «Щоденника посла». Подаю його зміст: