На землі кленового листу

Що ж стосується документів, то ніхто з допоміжного персоналу не має права, якщо це не пов’язано з виконанням доручення, передавати посольські документи будь-кому іншому. Документ, про який іде мова, був написаний громадянином Канади для посла, і на нього поширюються правила поводження з посольськими службовими документами. Наші широкі зв’язки з українською діаспорою мають тенденцію перетворювати взаємини співробітників посольства з канадськими українцями на панібратські взаємини.

Я не забороняю вам у позаробочий час зустрічатися з нашими краянами, але прошу пам’ятати, що ви не маєте права розслаблятися до безконтрольного базікання.

Ще одне питання. Моральне. Мене турбує ваша поведінка на людях. Ми в Канаді представляємо Україну. Хотілось би, щоб ви любили Україну і представляли нашу Батьківщину країною культурних, розвинутих, чемних людей. Ми жили в безбожній комуністичній неволі, яка похитнула добрі народні звичаї й благочестиву мораль. Це наша хвороба, чужинцям до цього діла нема. Вони сподіваються бачити в нас чесних і порядних людей. І ми не маємо права їх розчаровувати. Якщо вони в нас розчаруються, то відвернуться від нас. І тоді не чекати Україні жодної допомоги чи навіть розуміння труднощів становлення молодої української державності. Це був би провал нашої дипломатичної місії. Цього допустити не можна. В ув’язненні я вивчив був Декалог (це десять заповідей українського націоналіста — борця, підпільника, повстанця, а не теоретика). Одна із заповідей вимагає ніколи нікому не дозволяти зганьбити честі й слави твоєї нації. Я сповідую цю заповідь. Найбільший ворог честі і слави української нації — це зловживання алкоголем, який нормальну пристойну людину перетворює на гидку й бридку потвору. Знайте: пиятики я не потерплю.

Український міжнародний науково-технічний центр

Відбулася чергова нарада з приводу функціонування Українського міжнародного науково-технічного центру. Учасники Центру: Україна, Канада, США і Швеція. Ми в Оттаві мали справу з представником Канади паном Тернером, який неформально представляв, можна сказати, трьох західних учасників угоди. Він уже вийшов з кадрової дипломатичної служби і тепер виконував окремі доручення канадського міністерства закордонних справ.

У питанні про статус західних співробітників пан Тернер наполягав на наданні їм дипломатичного статусу, тобто права перевозити вантаж і пошту без контролю української митної служби. Що більше Тернер наполягав на цьому, то менше нам хотілося погодитися з ним. Офіційно Центр мав допомогти Україні зберегти науково-технічний потенціал, що дістався Україні після розпаду Радянського Союзу, доповнити ті ланки, яких бракує, та задіяти його. Непокоїло одне — чи не буде центр викачувати з України технічні знання, напрацювання, розробки. Навіщо західним співробітникам Центру дипломатичний імунітет? Щоб безконтрольно вивозити технічну документацію українських учених? Чи не створюємо ми своїми руками центр технічного шпигунства проти України?

Ми довго обмірковували всі плюси й мінуси і надіслали свої пропозиції й міркування Міністерству закордонних справ України.

Борис Вжесневський

і генеральне консульство в Торонто

З початком роботи консульського відділу посольства стало зрозуміло, що в інтересах розширення українсько-канадських взаємин необхідно відкрити консульство.

У Канаді найбільшим центром економічної діяльності є Торонто, тому перше українське генеральне консульство має бути в цьому місті. Українська громада Монреаля, активно допомагаючи засновувати контакти з монреальськими підприємцями, порушила клопотання про те, щоб друге українське консульство було відкрите в Монреалі. Наступного року серйозним конкурентом Монреаля виступив Едмонтон, та про це я розповім нижче.

Було три пропозиції щодо розташування консулату. Перша — в триповерховому будинку. Проте ця будівля віддалена від центру міста. Друга пропозиція ~ окремий невеликий будинок, досить старий, також далеко від центру. Третя — переобладнати частину першого поверху будинку родини Вжесневських.

Цей варіант мав кілька переваг над двома попередніми. Річ у тім, що будинок стоїть на одній з центральних вулиць Торонто. у тій частині, де мешкає найбільше українців; на його другому поверсі містилася художня фундація, яка приваблювала багато людей, у залі фундації часто відбувалися різні громадські зібрання, — там містився центр Світового конгресу вільних українців; і, нарешті, пан Борис Вжесневський передавав приміщення генеральному консулату безплатно.

* * *

Підготовку до референдуму та президентських виборів 1 грудня 1991 року українці вільного світу сприйняли як свою особисту справу. Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України вони були в піднесеному настрої. Ще б пак — здійснилася мрія дідів-прадідів, їхніх батьків, їх самих! Найзавзятіші поїхали в Україну, щоб схиляти народ проголосувати 1 грудня за незалежність. Серед них — Борис Вжесневський.