Наближення. Наркотики і сп'яніння

Мопассана я маю розглядати як провідника до другого рівня. Його вплив інтелектуальним способом підвів мене до самого плетива матерії. Він відносив сп'яніння до способу передачі абсолютного знання: «То було так, ніби я дотягся до дерева пізнання». Невдовзі після цього він уже не впізнавав себе в дзеркалі.

До речі, дзеркало є своєрідним пробним каменем: якщо ми спроможні спроектувати в нього своє «я», це значить, що нам вдалася важлива видозміна. Так після зустрічей зі смертю дзеркальне відображення стає різким.

137

Поекспериментувати з ефіром у мене виходило нечасто; могло минути пів року, аж поки я знову звертався до цього, а часом я шукав у ньому прихисток, якщо реальний світ більше не задовольняв або його слід було розігріти. До речі, сильна жара, наприклад у сауні, може спровокувати подібне прояснення погляду.

Експерименти з наркотичними речовинами можуть бути нечастими хоча б тому, що в поквапному перебігу дня майже немає для цього часу. Такі речі також важко планувати наперед, оскільки бажання експериментувати з ними виникає несподівано. Тож можна було припустити, що всі ці проби колись кепсько закінчаться, і справді так воно і сталося, коли я дійшов до хлороформу.

Хлороформом, так само як ефіром та подібними речовинами, нерідко зловживають. Левін повідомляє про свого пацієнта, якого лікував саме через таку залежність, а також про одного учня, якого знайшли у стані важкого наркотичного сп'яніння з рушником, просоченим хлороформом і притуленим до рота; його вже не змогли повернути до життя.

Коли я спробував хлороформ, вечір був доволі похмурий, накрапав рясний холодний дощ; місто було відчуженим. Перед цим я накрутив гучного будильника, що був для мене незамінним, оскільки я не любив вставати й переважно до пізньої ночі або блукав містом, або читав і працював. Часто в пізню пору якийсь неспокій гнав мене з дому, ніби я боявся проґавити якусь пригоду.

Потім я замкнув двері. Сп'яніння на самоті завжди має в собі щось магічне; воно належить до дійств, під час яких намагаються уникнути несподіванок. Це стосується також запліднення й самогубства, які доповнюють одне одного своїми глибинами.

Існує надто сильна та надто слабка чутливість до отрут; хлороформ тут не є винятком. На мене він подіяв як важкий снаряд, як удар сокирою, що одним махом вибиває з тебе свідомість. З ефіром все було по-іншому — там ніби бриніла тятива, вона не викликала страху, а лише створювала п'янкі коливання.

Можливо, існує також гомеопатія вмирання, галявини серед густого лісу; Гіпнос присвічує своєму братові-близнюку Танатосу.

138

Коли я підхопився з ліжка, будильник уже мав давно продзвеніти. Пробудження було важким, як у того, хто пережив морську хворобу під час шторму. Блювотиння вкривало подушку.

Був ранок понеділка — час, коли за неписаними законами найменше годиться оголошувати себе хворим. На щастя, того дня не було, як завше, занять, а тільки ранкова гімнастика. Тож я поплівся на Ватерлооплац і з відсутнім виглядом пересувався там між відділеннями, які робили вправи. Кноке, який вів там одну групу й наступного ранку мав вирушати до Росії, де під орудою Зекта[281] повинен був навчати пілотів, через багато років згадував про цей ранок. У нього виникло враження, що я прийшов просто з нічної гулянки, де все аж вирувало від ексцесів, як від водних атракціонів у парку Тіволі. Я не став його переконувати в іншому; принаймні таке пояснення було нормальнішим, природнішим. Трапляються випадки, коли варто прикритися пороками. Тоді ще можна залишитись у межах правил гри.

До речі, мене завжди гнітило відчуття постійної невідповідності вимогам інституцій. Саме на краях незміряного можна оцінити їхню цінність. Але невдовзі стає моторошно. Як можуть корали без свого кістяка витримувати прибій? Усе це на довшу перспективу зблизило мене з Пруссією — саме через потяг до порядку, а не через войовничість здобула вона свою кепську репутацію. А що стосується останнього, то тут я — бонапартист.

Хай там як, але Штірнер[282] не видає перепусток до вищого рівня свободи. Хоча для окремих людей суверенність буває вродженою та є їхньою власністю. Таке можна стверджувати лише тоді, коли заради неї були принесені жертви. Свобода має свою ціну.

139

Попри те, що сильний наркоз був надзвичайно небезпечним і я міг розділити долю згаданого мною учня, в мене ще й залишилися дуже неприємні спогади про цей досвід. Як я вже казав, то була божевільна витівка, яку краще було приховати за лаштунками нормального ексцесу. І такого не бракувало в ті роки, що їх загальноприйнято стали називати «повоєнним часом». Обкрадена природа знову відновлювала свою рівновагу.

Приблизно о тій самій порі я мав кепський досвід в одному готелі міста Галле. Про нього я згадаю пізніше, оскільки веду оповідь не хронологічно, а через ступені наближення до світу сп'яніння. Досвід і вплив накладаються тут доволі приблизно.