Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов

Баба Даша. Цю жабу я зловила в ту ніч, коли всі відьми, упирі, нечиста сила збирається на свій шабаш. Оттоді тільки засушені лапки мають чудодійну силу. Надінь його собі на шию і ніхто не причинить тобі зла.

Наташа. Не буду я одягати… Мені страшно.

Мати. Наташа, що тут страшного?

Наташа. Воно бридке таке. Фу…

Баба Даша. Ну, як хочеш. Моє діло запропонувати…

Мати. Так. Залишайте оберіг, я умовлю її, вона в мене слухяна.

Баба Даша. Як хочеш. Тільки дивись, щоб ні в які руки не попав той оберіг, бо тоді все піде нанівець.

Мати. Добре, бабо Даша… Дякуємо вам за все… Скільки вам заплатити?

Баба Даша. Я ж говорила, що я роблю добро для людей, мене так моя мама вчила, царство їй небесне.

КУПЛЕТИ БАБИ ДАШІ

Я не знахарка-ворожка,

Не чаклунка-відьма.

Так лиш дурні теревенять

По своїх домівках сидьма.

Я не гірша екстрасенса,

Чарівниця ваша

І професорша від Бога Двічі

Добра баба Даша.

Заговори, привороти,

Чвари і примари -

Все виношу за ворота -

Кидаю за хмари.

Підбираю ваше лихо

Чисто і надійно,

Щоб було у хаті тихо, Двічі

Мирно і спокійно.

Щоб корова не хворіла,

Щоб картопля не чорніла,

Щоб не сохло у городі,

Щоб не плямкало у роті,

Щоб налився виноград,

Щоб не випав з неба град,

Щоб заткнулася пліткарка,

Щоб робила молотарка,

Щоб не мучила тривога,

Щоб легка була дорога,

Щоб машина не захрясла,

Щоби трясця не затрясла,

Щоб не заздрили вам люди,

Щоб не билася посуда,

Щоб не мучив чоловік,

Щоб не муляв черевик,

Щоб з лиця пропали плями

Із вугрями й чиряками,

Щоб не трапився вам дурень,

Щоб зійшла температура,

Щоб донька у вас росла

І розумниця була,

Щоб весілля відбулося,

щоб вам радісно жилося.

А щоб ваша наречена

Плідна була кицька,

Дам і чортові печеню,Двічі

Дам і Богу цицьку.

(Коли баба Даша молиться, то Оксана дає їй гроші, які баба Даша ложить собі в кишеню).

Мати. Це вам за послугу. Не відмовляйте мені, а то я ображусь.

Баба Даша. Ну, якщо так, то щоб не образити вас, то я візьму.

Мати. Досить.

Баба Даша. Та досить. (Збирається виходить). Тільки ж слідкуйте, щоб до вас ніяка нечиста сила не заходила до хати, а то зайде до кімнати десь кине пучок свого волосся в куточок і все – порчу наведе, і на дім, і на наречену.

Мати. Та що ви кажете?

Баба Даша. Так. Тут треба бути уважним.

Мати. А як же я дізнаюсь, що до хати якась нечиста зайшла.

Баба Даша. В дзеркало треба дивитись.

Мати. І що ж там я побачу?

Баба Даша. А нічого ти там не побачиш, якщо зайде нечиста сила, то дзеркало не віддзеркалює її.

Мати. Та що ви кажете?

Баба Даша. Істину кажу. Так що слідкуй. Ну я пішла. Нехай буде добро цьому домі. Свят, свят, свят. (Баба Даша виходить)

Наташа. (З полегшенням) Фу… Скільки тут наговорила баба Даша, що аж голова заболіла.

Мати. Нічого. Баба Даша добра нам бажає. От забули ми запитати в неї про твій сон.

Наташа. Краще не треба, бо вона б такого наговорила, що в мене б криша поїхала. І той оберіг я не буду одягати на шию. Мені його гидко в руки брати, а тим більше одягати на шию.

Мати. Але ж він захистити…

Наташа. Не вірю я тому, що баба Даша тут наговорила.

Мати. Вона ж людина стара, досвідчена, то до її слів слід прислуховуватись.

Наташа. Не надіну я його. Щоб з мене всі потім сміялись. Де ти бачила, щоб наречена ходила з такою гидотою.

Мати. Добре, добре. Не будеш надівати, але тримати будеш при собі, хоча б на столі.

Наташа. Ну, нехай лежить… Щось Льоша не дзвонить. Невже він до цих пір ще спить? В такий день! Ми ж вчора домовлялись, що тільки встане, то подзвоне.

Мати. Може й не встав. Йому ж набагато легше збиратись, а може чимось занятий.

Наташа. Може мені подзвонити?

Мати. Не варто. Почекай ще трішки.

Наташа. І Настя щось не їде. Обіцяла ж, що приїде з міста і зачіску зробить. Вона ж навчається на перукаря.

Мати. Раз обіцяла то приїде. Так мені треба бігти на кухню, бо скоро кухарки прийдуть, то треба буде їм розказати що до чого. Та і треба картоплі, капусти дістати з погреба, консервацію приготувати.

Наташа. Добре, мамо, іди, а я поки що буду приводити себе в порядок – треба манікюр зробити, макіяж. (Мати виходить, а Наташа сідає до дзеркала).

Наташа. Що ж сталось? Чому ти не дзвониш? Чи не передумав часом брати зі мною шлюб? Чи то розчарувався в мені? Звичайно, хто я така? Вчорашня школярка, яка заочно навчається в інституті. А ти он скільки плавав, скільки країн бачив. Та й батьки твої багачі, не те що мої прості селяни. Але навіщо ти мені писав тоді такі палкі листи по інтернету, навіщо признавався в кохані і призначив на сьогодні весілля, а твоя мама домовилась, щоб нас без черги розписали? Мені просто не віриться, що сьогодні в мене весілля, що сьогодні я стану заміжня жінка… Про це я стільки мріяла і повинно збутися… Невже то правда? Хіба тобі важко зараз мені зателефонувати, щоб я заспокоїлась і повірила в те що відбувається.

(Двері відкриваються і до кімнат входить – влітає Настя з букетом квітів).

Настя. Ось і я. Дай я тебе привітаю.

Наташа. Як добре, що ти приїхала, а то я почала вже хвилюватись.