І подивилася на Джеппа, але інспектор похитав головою.
– Я тут у відпустці, місіс Райс. Просто роблю послугу давньому другові – та на тому й усе. Цією справою опікується місцева поліція.
Жінка перевела погляд на детектива.
– А ви, мсьє, опікуєтеся місцевою поліцією?
– О!
– Мсьє Пуаро, – втрутилася і Нік, – чи не можна це якось замовчати, щоб усе було шито-крито?
– Вам справді цього хочеться, мадемуазель?
– Еге. А я, зрештою, – найзацікавленіша особа. Адже нових замахів на мене вже не буде…
– Так, це правда. Замахів на вас більше не буде.
– Вам згадалася Меґґі? Але ж, мсьє Пуаро, її ніщо не воскресить… не поверне. І коли ви зробите всі ці події надбанням громадськості, то тільки накличете на голову Фредеріки ціле море страшної ганьби та страждань, а вона цього не заслуговує.
– Гадаєте, не заслуговує?
– Звісно, що ні! Я ж вам із самого початку казала, що в неї не чоловік, а худобина. А цього вечора ви й сам переконалися, що то за тип. Ну й от, тепер він мертвий. Тож нехай би на тому і казці кінець… Ніхто ж не заважатиме поліції шукати, хто застрелив Меґґі – просто нікого не знайдуть та й заспокояться.
– Тож ваше слово, мадемуазель, таке?
– Так. Будь ласка. Ну
Мій друг повільно озирнувся довкола.
– А ви всі що на це скажете?
Кожен висловлювався по черзі.
– Згода, – промовив я, коли Пуаро поглянув на мене.
– Я теж такої думки, – сказав Лазарус.
– Так буде найкраще, – долинула відповідь Челленджера.
– Давайте забудемо все, що сьогодні тут відбулося, – рішуче видобув Крофт.
– Чиє б нявчало, а твоє б мовчало! – осадив його Джепп.
– Не гнівайся на мене, ясочко… – захникала до Нік Крофтова дружина. Дівчина кинула на неї зневажливий погляд, але все-таки змовчала.
– Еллен?
– Ми з Вільямом – ні пари з вуст, сер. Від зайвих балачок тільки горе.
– А як щодо вас, мсьє Вайз?
– Таких речей не замовчують, – сказав той. – Усі ці факти треба повідомити кому належить.
– Чарльзе! – вигукнула Нік.
– Вибач, люба, але я дивлюся на справу під юридичним кутом.
Тут Пуаро зненацька розсміявся.
– Значить, семеро проти одного. Наш бравий інспектор Джепп утримався.
– Я у відпустці, – мовив той із посмішкою, – а тому не рахуюся.
– Семеро проти одного. Лише мсьє Вайз опирається – він прихильник правопорядку. А знаєте, мсьє: ви – чоловік із характером!
Юрист стенув плечима.
– Моя позиція – чітка і недвозначна. Тут обирати не доводиться.
– Так, ви чесна людина.
– Мсьє Пуаро! – скрикнула Нік.
– Мадемуазель… це ви втягли мене в цю справу. Я взявся за неї, бо ви так хотіли. Отож тепер вам не закрити мені рота.
І він загрозливо здійняв указівного пальця в жесті, що його я добре знав.
– Присядьте – кожен, і я повідомлю вам… істину.
Ми всі принишкли перед його владною манерою й сумирно посідали, звернувши до нього уважні обличчя.
–
– Але вчора я раптом збагнув, що припустився серйозної помилки. У цьому списку весь час зяяла прогалина. І я додав ще одну літеру – «K».
– Новий невідомий? – спитав Вайз не без легкого єхидства в голосі.
– Не зовсім. Символом невідомого обрано «J». Тож новий невідомий лише спричинив би подвоєння. «K» має інше значення –
Він нахилився до Фредеріки.
– Мадам, заспокойтеся.
Місіс Райс витріщилася на нього.
– Але хто цей «K»?
Пуаро кивнув Джеппові. Інспектор виступив наперед і заговорив таким тоном, у якому вчувалося, що дні, коли він свідчив у поліцейських судах, не минули безслідно.