Читаем Нехай мене звуть Ґантенбайн полностью

Ґантенбайн Тео, народився там і тоді, все точно записане в довідках, що їх міський лікар, і сам сівши за стіл, без цікавості переглянув, не побіжно, але бігцем, бо вже майже за чверть дванадцята. З довідками, здається, все гаразд, якщо судити з німої байдужості медичного функціонера. Офіційне посвідчення сліпого, формуляр із текстом на обох сторонах, секретарка вже заклала аркуш у друкарську машинку, Ґантенбайнові треба лише пункт за пунктом казати правду й саму тільки правду, а таке не завжди дається легко, бо кожен формуляр, як відомо, передбачає певний загальний випадок, а в нього ситуація інша. Ґантенбайн, скажімо, не має роботодавця. Майно? Питання, яке годі збагнути: адже воно зазіхає на швейцарську банківську таємницю, що їй країна завдячує так багато, але Ґантенбайн, уникаючи зайвого клопоту, називає якусь суму, щоб стривожена держава відчула полегкість, і дівчина друкує. Наче розбризкує щось. Вона переймається не «так» або «ні», а тільки тим, щоб не помилитися. Тільки цим. Крім того, на обличчі міського лікаря Гантенбайн бачить, що той не довіряє не сліпому, а своїй секретарці. Це добра ознака, і тут, як на лихо, саме цієї миті сталася прикрість і секретарка заходилася щось витирати; міський лікар, здається, не лаятиме її, а тільки карає, бо набагато приязніший зі сліпим, ніж із нею. Готовий підписати, тільки-но жовту картку, це справжнє посвідчення сліпого, надрукують, міський лікар уже відкриває авторучку. Начебто все гаразд. Переживати Ґантенбайна примушує здебільшого тільки його гіпертрофована уява, скажімо, гіпотетична ситуація, коли він мав би присягати, і то на довідках окулістів. Адже є багато мандрівних торгівців, розповідає міських лікар, які шахрайським способом здобувають собі картки сліпого, щоб зворушувати господинь. Навіщо він каже про таке? А втім, бабуся, здається, допомогла Ґантенбайнові, бо закликала зглянутися на сліпого добродія, що сидить у передпокої; її поява тут, відчуває Ґантенбайн, — вправний драматургічний хід. Легко сказати, сповіщає приязний медичний бюрократ, спростовуючи думку Ґантенбайна, але куди подіти всіх старих? їх багато, і тут уже треба запитати: ви бачите розв’язок? Задзвонив телефон, тож Ґантенбайн мав час подумати над відповіддю. Ви бачите розв’язок? Ґантенбайн обмежився спочутливим розумінням труднощів, перед якими постає щодня міський лікар. Сліпота поглядів, які Ґантенбайн висловив у передпокої, щоб підтримати бабусю, стала йому в пригоді, бо надала вірогідності навіть його, іншій сліпоті. Коли лікар, щоб йому остаточно не урвався терпець із секретаркою, надумав закурити й мовчки шукав сірники, Ґантенбайн ввічливо подав свою запальничку. Лікар не звернув на те уваги. Секретарка щось підтирала. Натомість це лікар помітив одразу. Але наш дух ніколи не може бути присутнім водночас усюди, й лікар забув про свою сигарету, а водночас і про Гантенбайна. Лікар дивився на секретарку, що намагалася опанувати себе, аж поки нарешті виготовила посвідчення сліпого, а Ґантенбайн мовчав, змирившись з утратою запальнички. Тепер він підписується. Жовту нарукавну пов’язку, повідомляє секретарка, вишлють післяплатою. Як і завжди, опинившись перед якимсь потрібним собі урядовцем, Ґантенбайн сповнений розуміння, і міський лікар, удячний за таке розуміння, а можливо, й унаслідок потреби заперечити секретарці, яка вважає, ніби в нього жахливий характер, підводиться і особисто супроводить Ґантенбайна до ліфта, не забувши висловити надію, що Ґантенбайн, незважаючи ні на що, таки знайде свій шлях у житті. Ґантенбайн намагається заспокоїти лікаря, співчуття бентежить його, він запевняє, що перед тим, як осліпнути, вже набачився цього світу, був не тільки в Греції та Іспанії, а навіть у Марокко, якого лікар, наприклад, ще не бачив, у Парижі, звичайно, в Дуврі, в Дамаску, а замолоду видирався навіть на гору Маттергорн, авжеж, але, на жаль, був туман. Отак, поки ліфт змушував чекати себе, точилася жвава розмова про подорожі. Розумієте, міський лікар має небагато часу для подорожей, три або чотири тижні на рік. Надто велике враження на Ґантенбайна справила Гавана. Наступного року, каже лікар, він теж хоче поїхати до Іспанії, Ґантенбайн радить відвідати передусім внутрішні райони цієї країни: Саламанку, Авілу, Сеговію, Кордову. Гіршими, ніж в Іспанії, запевняє Ґантенбайн, дороги тієї пори були тільки в Туреччині, вже не кажучи про Ірак, — ліфт приїхав, але він не заходив у нього, тож двері зачинилися знову. Він уже набачився світу, каже Ґантенбайн. Тільки в Росії ніколи не був, так само й лікар. Дійшло до першої політичної промови, яку Ґантенбайн читає як сліпий, і виходить легше, ніж будь-коли, просто викладаєш свої погляди... Двері ліфта відчинилися вдруге, і вже немає часу для багатьох підказок, які ще може дати Ґантенбайн. Якщо Іспанія, тоді печери Альтаміри[3]. Якщо Сеговія, то їсти в «Candido», ресторані Гемінґвея, одразу коло акведука. Якщо Туреччина, не пропустіть мечеті в Едірне. Якщо Єрусалим, то в п’ятницю. Ґантенбайн уже стоїть у ліфті, а лікар просить його подати не руку, а вказівний палець, і Ґантенбайн не одразу розуміє. Вказівний палець, щоб прикласти його до потрібного ґудзика всередині кабіни, на який слід натиснути, тільки-но він почує, як зачиняться зовнішні ліфтові двері. Ґантенбайн ще раз запевнив, що внизу чекають на нього. Пов’язку, нагадав ще раз лікар, йому вишлють поштою...

Перейти на страницу:

Похожие книги

12 великих трагедий
12 великих трагедий

Книга «12 великих трагедий» – уникальное издание, позволяющее ознакомиться с самыми знаковыми произведениями в истории мировой драматургии, вышедшими из-под пера выдающихся мастеров жанра.Многие пьесы, включенные в книгу, посвящены реальным историческим персонажам и событиям, однако они творчески переосмыслены и обогащены благодаря оригинальным авторским интерпретациям.Книга включает произведения, созданные со времен греческой античности до начала прошлого века, поэтому внимательные читатели не только насладятся сюжетом пьес, но и увидят основные этапы эволюции драматического и сценаристского искусства.

Александр Николаевич Островский , Иоганн Вольфганг фон Гёте , Оскар Уайльд , Педро Кальдерон , Фридрих Иоганн Кристоф Шиллер

Драматургия / Проза / Зарубежная классическая проза / Европейская старинная литература / Прочая старинная литература / Древние книги
Дитя урагана
Дитя урагана

ОТ ИЗДАТЕЛЬСТВА Имя Катарины Сусанны Причард — замечательной австралийской писательницы, пламенного борца за мир во всем мире — известно во всех уголках земного шара. Катарина С. Причард принадлежит к первому поколению австралийских писателей, положивших начало реалистическому роману Австралии и посвятивших свое творчество простым людям страны: рабочим, фермерам, золотоискателям. Советские читатели знают и любят ее романы «Девяностые годы», «Золотые мили», «Крылатые семена», «Кунарду», а также ее многочисленные рассказы, появляющиеся в наших периодических изданиях. Автобиографический роман Катарины С. Причард «Дитя урагана» — яркая увлекательная исповедь писательницы, жизнь которой до предела насыщена интересными волнующими событиями. Действие романа переносит читателя из Австралии в США, Канаду, Европу.

Катарина Сусанна Причард

Зарубежная классическая проза
12 великих комедий
12 великих комедий

В книге «12 великих комедий» представлены самые знаменитые и смешные произведения величайших классиков мировой драматургии. Эти пьесы до сих пор не сходят со сцен ведущих мировых театров, им посвящено множество подражаний и пародий, а строчки из них стали крылатыми. Комедии, включенные в состав книги, не ограничены какой-то одной темой. Они позволяют посмеяться над авантюрными похождениями и любовным безрассудством, чрезмерной скупостью и расточительством, нелепым умничаньем и закостенелым невежеством, над разнообразными беспутными и несуразными эпизодами человеческой жизни и, конечно, над самим собой…

Александр Васильевич Сухово-Кобылин , Александр Николаевич Островский , Жан-Батист Мольер , Коллектив авторов , Педро Кальдерон , Пьер-Огюстен Карон де Бомарше

Драматургия / Проза / Зарубежная классическая проза / Античная литература / Европейская старинная литература / Прочая старинная литература / Древние книги