Новітні міфи та фальшивки про походження українців

0 Багаторічне "табу” на висвітлення даної проблематики спричинилося до вкрай негативних наслідків: навіть після проголошення незалежності України науковців, які займаються цією темою на належному фаховому рівні, небагато, їх можна перерахувати на пальцях рук однієї людини. Аналіз наукової літератури показує, що кожен з них веде свої власні пошуки, опираючись на здобутки тих напрямків знань, які вони репрезентують. Як і п’ятнадцять років тому, координація зусиль представників етн о ге не ги ч них дисциплін (власне історія, порівняльно-історичне мовознавство, археологія, етнологія, історична антропологія тощо) є актуальним завданням української гуманітарної науки. Йдеться не про

банальне використання фактів, запозичених в працях своїх колег для ілюстрації власних поглядів, а про вироблення концептуальних комплексних підходів до висвітлення цієї проблематики. Відомо, що для того, щоб загубити якусь справу, слід створити комісію. Однак в даному випадку створення міждисциплінарної комісії з етногенезу, до роботи якої варто залучити провідні наукові кадри з різних галузей гуманітарних знань, дискусії! публічне обговорення питань, пов’язаних з походження українського народу, дозволили б кардинально змінити ситуацію в цій сфері.

В Буд ь-яка порожнина мусить бути заповненою. Доки поодинокі представники багатотисячної армії академічної та вузівської гуманітарної науки України намагалися висвітлити ті чи інші аспекти складної етногенетичної проблематики (лінгвісти — лінгвістичні, археологи — археологічні, антропологи — антропологічні і т. п.), публікуючи результати своїх пошуків у фахових виданнях, малодоступних широкому загалу читачів, в Україні сформувалося теж не дуже численне, але надзвичайно активне і настирливе “біле псевдонаукове братство”. Його очолили новоявлені “пророки”, які оголосили українців найдревнішим народом у світі, світочем цивілізації, що внаслідок підступів зловредних “воріженьків” втратив колишні здобутки і велич. Де пророки, там і паства. Книги “пророків”, видрукувані масовими тиражами, користуються широким попитом. їх купують, незважаючи на досить високі ціни, систематично цитують в періодичній пресі (часом у цілком серйозних виданнях), вони не сходять з екранів телебачення, звучать на радіо. “Аратта”… Національно свідомі праукраїнці-язич-ники і чужорідні космополітичні християни, які знищили самобутність наших предків… Боротьба між генетичними і духовними нащадками неандертальців, лідером яких один дипломований психолог проголосив Леоніда Кучму, що тоді був президентом, і кроманьйонців (головний сучасний кроманьйонець, на думку того ж “психолога” це — Віктор Ющенко)… Ось коло понять і проблематики, які домінують в творах “пророків” Декотрі з них на світанку своєї наукової діяльності навіть спромоглися здобути ступені кандидатів наук, а згодом без зайвих церемоній стали величати себе академіками, одним махом перескочивши ієрархічний щабель, що має не дуже пристойну назву — член-кореспон-дент. Поняття “офіційна наука” в працях “пророків” і свідомості 'їхніх послідовників, не обтяжених вантажем наукових знань, набуло вкрай негативного змісту.

0 Найбільше етноген етичних міфів створено навколо трипільської культури, носіїв якої відомий український письменник Сергій Плачиндаоголосивтворцямиукраїнськоїдержавності,що має шеститисячолітню історію. В працях, придбаних на книжковій розкладці в Києві на Майдані Незалежності, часом можна також довідатися, що трипільці вже в добу енеоліту любили їсти борщ, майстерно грати на бандурі та володіли бойовим гопаком. Час від часу вони розсилали в усі кінці світу своїх представників, які несли варварам Центральної і Західної Європи, Передньої Азії і Далекого Сходу свої цивілізаційні надбання, світло надії і прогресу. Автори цих праць не знають, як мінімум, про те, що помідори, перець і картопля — неодмінні складники нашої національної страви — з’явилися в Україні через більше як чотири тисячі років після загибелі Трипілля. Та й бандура (кобза — “ко б о з”) поширилася тут не раніше XIV ст. і має тюркське коріння.

Прагнення довести, що українці — найдавніший європейський етнос, що вони першими в Європі створили власну державність, є виразним проявом національної меншовартості частини національно-патріотично налаштованої верстви українського суспільства, сформованого в умовах бездержавності, напівколоніального статусу і постійних національних утисків. Об’єктивно це є викривленою формою протесту проти думки про бездержавність української нації, яка тривалий насаджувалася російськими шовіністами і навіть в наші дні активно, жовчно і послідовно пропагується в періодичнії! пресі кримської автономії і Південного Сходу. Чому ж саме трипільська культура опинилася в центрі міфологізації етногенезу українців?