Одного разу на Різдво

Усмішка в мене напружена. Якщо є хоча б щось, що я зрозуміла про весілля, то це одне: майже всі причетні до цієї індустрії навчилися досконало створювати фальшиву ауру постійного радісного збудження, немовби нічого так не задовольняє їх, як виконання будь-якої вашої весільної мрії. Зрозуміло. Що більше емоцій, то більше грошей витрачається. Очевидний факт: кожна дрібничка, яка має бодай якийсь стосунок до весілля, коштує втричі дорожче, ніж у звичайній ситуації. Бажаєте два лаврових деревця біля парадних дверей? Звісно. Ці красунчики — п’ятдесят фунтів за пару. Чекайте-но, ви їх замовляєте на весільний прийом? А, у цьому разі я обв’яжу вазони стрічечками — з вас подвійна ціна! Я їх уже розкусила. Тепер намагаюся не зізнаватися в тому, що я наречена, аж до останнього моменту, коли вже вкрай необхідно. Звісно, річ не про те, що Оскар зацікавлений у зменшенні витрат. Він зі своєю матір’ю захопилися весільною манією на повну. Мені доводиться докладати всіх своїх сил, щоб хоч якось їх стримати. Насправді мені б хотілося (якби вони мене послухали) скромного весілля. Повірте, на відміну від більшості тих, хто так каже, я саме це маю на увазі. Я хочу чогось особливого, інтимного, лише дня нас і наших найдорожчих. Єдині люди, кого я дійсно прагну бачити з мого боку, — моя найближча родина, Джек і Сара та кілька шкільних друзів, з якими я підтримую зв’язок. Щодо моїх колег, то я всіх їх дуже люблю, але не настільки, щоб кликати на шлюбну церемонію. Але те, що я думаю, не має такого великого значення. Здається, усе закінчиться чимось розкішним і велелюдним. Я не дуже релігійна. Але церква для вінчання навіть не обговорюється. Мабуть, це буде та, де вінчалися Оскарові батьки. Сімейні традиції слід підтримувати.

Тішуся вже тим, що мені вдалося вибудувати кругову оборону навколо вибору весільної сукні й Сариної сукні старшої дружки. Можете мені повірити: навіть це не було самоочевидним. Моя майбутня свекруха кілька тижнів закидала мене посиланнями на сайти з весільними сукнями, які пасували б Кейт Мідлтон чи, точніше, попередній дівчині Оскара — Крессінді. Оскар іноді про неї згадує. Хотілося б, щоб і його матір згадувала про неї рідше. Вона тримає їхнє фото у своїй вітальні, на роялі, зрозуміла річ. Я кажу «зрозуміла річ», бо Крессіда була — і є — піаністкою. У неї довгі кістляві пальці. У неї все довге й кістляве, якщо говорити чесно.

— Я вважаю, що декольте у формі серця найвигідніше носити з підкладкою, — Ґвенда оглядає мій бюст, на її обличчі — щире співчуття.

Сара відвертається до стіни із сукнями, беззвучно регоче. Удруге за день мене змушують думати, що моїм цицькам до ідеалу ще рости й рости. Ми щойно вийшли з такого ж самісінького депресивного закладу, де з мене зняли мірку для бюстгальтера нареченої, який, звісно ж, був удвічі дорожчим за не-весільну білизну поруч. Зараз я затиснута в цей комбідрес на вісім дірок, який — я певна — уже ніколи не зможу зняти, а про те, щоб попісяти в ньому, — годі й мріяти. Тож реакція Ґвенди на мої принади доводить мене до сказу. Мама, хай благословить її небо, втручається в розмову.

— Цілковито згодна з вами, Ґвендо. У цьому місці Лорі в мене вдалася, — мама опускає очі на власний бюст. — Може, ми спочатку трішки роздивимося, а тоді підійдемо до вас?

Ґвенда дещо ніяковіє й швидко-швидко тріпає віями за скельцями своїх рогових окулярів.

— Як забажаєте, леді. У вашому розпорядженні ціла година, тож почувайтеся вільно.

Вона заходить за свій прилавок, потім знову здіймає очі.

— Просто до вашого відома: усі корективи ми робимо в процесі роботи, тож ніяких безсонних ночей. Вам не доведеться хвилюватися через те, що вашу сукню неправильно вкоротять.

Чудово. Тепер я плоскогруда й до того ж коротка. Ось така вона оригінальна хрещена-фея.

— Як ти почуваєшся після всього цього, Саро, дорогенька? — чую, як мама пошепки розпитує Сару, обіймаючи її за плечі біля стійки з пишними сукнями, якої я так старанно уникаю. Мама кілька разів зустрічалась із Сарою за всі ці роки, їхнє почуття гумору схоже, спрямоване, здебільшого, на мою адресу, і воно їх одразу зблизило в момент знайомства.

— Непогано, Гелен, дякую. Я просто намагаюся займатися всіма справами, не мати вільного часу, — Сара вдячно всміхається на підтвердження своїх слів.

Після того, як усе сталося, ми із Сарою випили більше вина, ніж дозволяє здоровий спосіб життя, але, враховуючи обставини, вона непогано тримається. За Джека я не така впевнена. Ми кілька разів виходили з ним на каву. Сара знає, звісно. Я обіцяла їй, що повідомлятиму, коли буду з ним бачитися. Я не розповідала їй деталі — того, що на нашій першій зустрічі він був такий, мов з пекла повернувся, на другій — навіть гірше, ніби до кав’ярні він ішов коридором ганьби. Гадаю, у кожного свій засіб долати такий стан, але бачити його таким мені важко.

Міркую, як би так забрати маму подалі від п’ятифутових кринолінів, коли Ґвенда раптом приходить мені на допомогу.