ОРГІЯ

Н е р і с а

Іди. Та оббери ж оте галуззя з своєї голови - невже ж так підеш?

Антей сягає за голову, здіймає лаври, з проймаючим жалем дивиться на їх і мовчки кладе там, де стояла Евфрозіва, кола квітчала його.

Г о л о с Е в ф р о з і н и (озивається з глибини дому)

Нерісо! клич Антея! Йдіть обідать!

Уже готова оргія препишна!

Антей миттю кидається до хвіртки.

Н е р і с а (доганяючи його)

Куди ж ти? Треба ж переодягтися!

А н т е й

Пусти мене! Бо прийде Евфрозіна, а я не смію глянуть їй у вічі.

(Вибігає за хвіртку).

Е в ф р о з і н а (виходить з дверей)

А де ж Антей?

Н е р і с а

На оргію пішов.

Його запрошено до Мецената.

Е в ф р о з і н а

Якийсь дивний твій жарт.

Н е р і с а

Я не жартую.

Он там лежать зів'ялі хатні лаври, - сьогодні він нам свіжі принесе, здобувши з рук знавців.

(Гордо підвівши голову, йде в хату.)

Евфрозіна (хапаючись за голову)

Невже се правда?!

ІІ

В господі Мецената, нащадка того славутнього Мецената, що жив за Августа. Велика, пишна, прибрана як для оргії світлиця, аркою переділена на дві нерівні частини: у першій, меншій (на передньому плані), поставлено триклініум для господаря Мецената і двох найпочесніших гостей - прокуратора і префекта - і вряджено невисокий примост, засланий килимами, для виступів співців, мімів та інших артистів; у другій, більшій (на задньому плані), багато столів, то з ліжками навколо - на грецький лад, то з стільцями - на римський, там сидять і лежать гості різного стану і віку, греки і римляни. Бенкет ще ледве почався і йде якось мляво, видко, що гості мало знайомі межи собою і почуваються ніяково під увагою почесного триклівія чільної частини світлиці. На примості х о р панегіристів - між ними Х і л о н - кінчає спів.

Х о р панегіристів (співає)

Світло від світла родиться вічно, так і пресвітлий рід Мецената з променя в промінь переливає сяйво своє!

Коли хор скінчив співати, М е ц е н а т злегка кивнув головою корифеєві і зробив рукою рух, не то наказуючий, не то запрошуючий, щоб хористи зайняли місця на бенкеті в задній частині світлиці. Хор розміщається поза найдальшими столами в самій глибині. Раби розносять напитки й наїдки, рабині роздають квіти.

М е ц е н а т (рухом пальця закликає раба-домоправителя)

Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки безкості, що то показують з мечами штуки, але щоб те тривало все недовго; хвилину-дві щоб кожне зоставалось і щоб ніхто не смів виходить двічі.

(До прокуратора і префекта.)

Бо уявіть собі, що й тії мавпи до слави не байдужі: раз плесніть, то потім і прогнати з кону трудно.

Тим часом домоправитель, уклонившись, вийшов, і на кону стали з'являтися міми, представляючи коротенькі мімічні фарси без слів, акробатки-єгиптянки з мечами, жонглери і жонглерки з барвистими опуками і т. ін. Гості поплескують їм, часом кидають їм квіти й ласощі. Мало звертаючи на те все уваги, Меценат і двоє його почесних гостей розмовляють межи собою. Меценат трохи зниженим голосом, префект рівно, однотонно і трохи недбало, прокуратор голосно і непримушено.

М е ц е н а т

Ся оргія моя, признатись мушу, нагадує щось трошки царство тінів перед Плутоновим тріумвіратом.

Ви не повірите, як я працюю, щоб якось подолати свою дикість і недовірливість, щоб сполучити в одну родину дві частини люду коринфського - римлян і греків.

П р е ф е к т

Друже, ти й так уже великого досяг; взірцевий маєш хор панегіристів, такий і в Римі не щодня почуєш.

М е ц е н а т (махнувши рукою)

Ет, що той хор!.. По щирості сказавши, такій поезії на кухні місце, бо їй недоїдки - миліша плата, ніж лаври… Я прошу в вас вибачення, що вас частую отаким злиденством -

(ще тихше) бо се, властиве, тільки для юрби - та я надолужити сподіваюсь на іншому. Я тут назнав співця справдешнього. Не дуже він славутній, та се вже грекам сором, не співцеві.

Я покажу Коринфові, що треба римлянина для цінування хисту,

інакше хист лишиться неужитком.

П р о к у р а т о р

Співець той хутко прийде?

М е ц е н а т

Я не знаю.

Я запросив його, але відповідь була від нього невиразна.

П р о к у р а т о р

От ще!

Просити їх… ти просто б наказав!

М е ц е н а т

Наказувати тут не випадає,

Антей не раб, а вільний громадянин.

П р е ф е к т

Він римський громадянин?

М е ц е н а т

Се то ні, а все ж він роду чесного. В Коринфі його родину здавна поважають, колись якісь герої з неї вийшли.

П р о к у р а т о р

У гречуків отих усі герої!

Хто кине в зваді миску через стіл і в лоб сусіду влучить - вже й уславивсь discobolos!..

(Сміється.)

Такі ж і їх поети: на грецький лад Горація спартачить,

і вже вінець на чолі - лавреат!

В атенській академії купити двох лавреатів можна за обол - один поет, другий філософ буде!

Обачніше - не витрачать обола.

М е ц е н а т

Не забувай, мій друже, що боги невдячності не люблять. Пам'ятай же, що Рим ходив у Грецію до школи.

П р е ф е к т

Відомо, що поганий той школяр, який учителя не переважить.

М е ц е н а т

Се так, а все ж він мусить мати вдячність.

П р е ф е к т

Рим гойно заплатив за ту науку: він Греції дав спокій і закон, чого вона не мала споконвіку.

П р о к у р а т о р (впадає в річ)