Піранезі

— Таки гарно, — погодився я.

Однодумець глибоко вдихнув.

— Отже!.. Тримайся подалі від 16! І не божеволій! — Він усміхнувся мені.

— Можеш бути певен, що я триматимуся подалі від 16, — відповів я. — І не збожеволію.

Однодумець поплескав мене по плечу і сказав:

— Чудово.

Моя реакція на заяву Однодумця про те, що за певних обставин йому, можливо, доведеться мене вбити

ЗАПИС ВІД ДВАДЦЯТЬ П’ЯТОГО ДНЯ СЬОМОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Мені пощастило! Я мало не розповів Однодумцеві про Пророка! А тоді він (Однодумець) сказав би: «Чому ти розмовляв із Незнайомцем, хоча пообіцяв мені, що не будеш? Невже не подумав, що це може бути 16?».

І як я відповів би? Я ж дійсно подумав, що то 16, коли розмовляв із ним. Дійсно порушив обіцянку, дану Однодумцеві. Цьому немає виправдання. Дякувати Будинку, що я йому не сказав! У кращому разі він вирішив би, що я не гідний довіри. У найгіршому це ще більше спонукало б його вбити мене.

І все ж я не можу не думати, що, якби ситуація склалася навпаки й Шістнадцята Особа загрожувала психічному здоров’ю Однодумця, я не став би вбивати його аж так одразу. Чесно кажучи, не думаю, що взагалі захотів би його вбити: сама думка про це мені осоружна. Ясна річ, я спершу спробував би дещо інше — скажімо, знайти ліки від його божевілля. Але Однодумець відзначається доволі негнучкою вдачею. Як на мене, стверджувати, що це недолік, занадто, але така риса однозначно є.

Я змінюю зовнішність в очікуванні приходу 16

ЗАПИС ВІД ПЕРШОГО ДНЯ ВОСЬМОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Просто зараз я тренуюся ховатися від 16.

«Уяви, — кажу я собі, — що ти тільки-но побачив декого — 16! — у Двадцять Третій Південно-Східній Залі. А тепер сховайся!»

Тоді я хутко й безшумно біжу до Стіни й заскакую в Прогалину між двома Статуями. Втискаюся в неї й залишаюся нерухомим і мовчазним. Учора до Зали, в якій я ховався, влетів канюк, шукаючи дрібніших птахів, аби поїсти. Він облетів Залу по колу й сів на Статую Чоловіка та Хлопчика, що наносять на мапу Зорі. Просидів там пів години, та мене не зауважив.

Мій одяг ідеально підходить для маскування. Коли я був молодший, у мене були сорочки та штани різних кольорів: блакитні, чорні, білі, сірі, оливково-брунатні. Одна сорочка мала дуже гарний вишнево-червоний колір. Але все це вицвіло — від барв залишилися тільки тіні. Усе тепер має нічим не примітний і невиразний сірий колір, який зливається із сірістю й білизною мармурових Статуй.

Зате моє волосся — це інша річ. Впродовж багатьох років, поки воно відростало, я вплітав у нього гарні речі, які знаходив або виготовляв: морські мушлі, коралові намистини, перли, крихітні камінці та цікаві риб’ячі кістки. Чимало з цих дрібних прикрас яскраві, блискучі й мають привабливі кольори. Всі вони цокотять, коли я ходжу чи біжу. Тож минулого тижня я від полудня до вечора прибирав їх усі. Це було непросто, а часом і боляче. Свої прикраси я поклав у прекрасну коробку з зображенням восьминога, де раніше містилися мої черевики. Коли 16 повернеться до своїх Зал, я вдягну прикраси знову: без них почуваюся дивовижно оголеним.

Покажчик

ЗАПИС ВІД ВОСЬМОГО ДНЯ ВОСЬМОГО МІСЯЦЯ РОКУ, КОЛИ ДО ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ЗАЛ ПРИБУЛИ АЛЬБАТРОСИ

Я звик приблизно раз на два тижні заносити свої щоденникові записи до покажчика. На мою думку, це ефективніше, ніж заносити їх одразу. Коли минає певний час, стає легше відділити важливе від скороминущого.

Цього ранку я сів, схрестивши ноги, на Хідник у Другій Північній Залі зі своїм Щоденником і Покажчиком. Відколи я востаннє здійснював цю роботу, сталося чимало.

Я зробив запис у Покажчику:

Пророк, його поява: Щоденник № 10, стор. 148-152

Зробив іще один запис:

Пророцтва про пришестя 16: Щоденник № 10, стор. 151-152

А тоді перечитав слова Пророка стосовно особистостей Мертвих і зробив запис:

Мертві, деякі можливі імена: Щоденник № 10, стор. 149, 152

Заходився робити записи про окремі імена. Під літерою «І» написав:

Італієць, симпатичний, молодий: Щоденник № 10, стор. 149

Коли я наполовину записав ім’я Стена Овендена (під літерою «О»), мені впав у око один пункт вище.

Овенден, Стенлі, учень Лоуренса Арна-Сейлза: Щоденник № 21, стор. 154. Див. також: Зникнення Мауріціо Джуссані, Щоденник № 21, стор. 186—7

Я був приголомшений. Ось він. Стенлі Овенден. Уже в Покажчику. І все ж його ім’я, коли Пророк вимовив його, геть не видавалося знайомим.

Я перечитав запис у покажчику.