Похід Болбочана на Крим

На це відповів полковник Болбочан: "Прошу вибачення, що так буду говорити з Військовим міністром, але я вимагаю від вас, пане міністре, певної відповіди, яка б служила мені наказом, як чинити, коли Німці будуть настоювати на своїх вимогах. Я особисто від себе мушу зазначити, що краще було б, якби ґрупа залишила Крим, але це може бути зроблене тільки з наказу Уряду, бо всі операції в Криму після цього я находжу недоцільними. Тому прошу, щоб Уряд до ранку обміркував це питання і добився від Німецької Вищої Команди наказу генералові Кошові про зняття облоги. Крім того прошу повідомити, чи це правда, що Уряд на запит Німців відповів, будьто на Крим він жадного війська не посилав і що там жадних частин належних до українського війська немає. Коли це так, то для чого про це мене не попередили, щоб я знав, як себе поводить з Німцями".

На це послідувала відповідь: "Тепер уже дуже пізно, а я спішу ще на засідання" і — розмова перервалася.

Тоді Болбочан ще раз зажадав категорично від міністра, щоби дав відповідь, що йому робити на вимоги Німців.

На це наступила ляконічна відповідь міністра: "Приняти вимоги Німців".

Болбочан був обурений такою відповіддю, але спокійно відповів:

"3 усіх вимог, які поставлені нам Німцями, я можу прийняти тільки одну с. т. залишити межі Криму, але зброї я не положу і під конвоєм не виїду. Прошу вас, пане міністре, ранком підійти до апарату ще з кимось із міністрів, порозумівшись на той час з Німецькою Вищою Командою і запросити від неї представника. Я зі свого боку на той час запрошу генерала Коша. Коли Уряд нічого не дібється від Нім. Команди, то рано в своїх розмовах, при яких буде приявним і генерал Кош, прошу вимагати негайного і вільного с. т. без перешкод з боку Німців, залишення Криму українським військом. Але такої відповіди як сьогодня "прийняти вимоги Німців", я прошу не давати".

Військовий міністр на це сказав: "Добре, завтра побалакаємо", і відійшов від апарату.

Ці переговори знищили в отамана Натієва і полковника Болбочана всі сумніви до того, хто був винен у цьому положенні. Ясно було, що винен був Уряд. Смутно і тяжко було переконатися в цьому цим двом лицарям.

Після цього полковник Болбочан видав наказ, щоб уникати всяких зачіпок з Німцями. А треба признатись, що Запоріжці дуже багато неприємностий наробили Німцям. Підчас облоги викрали козаки в Німців з лави 8 кулеметів і Німці тепер їх так боялися, що при одному наближенню козаків сідали на свої кулемети і держали їх руками. Після розмови з міністром, Болбочан суворо заборонив подібні вчинки, бо бачив, що Німці в цілому конфлікті поводили себе більш чим добре.

Передбачення Болбочана відносно того, що Німці примушені будуть під натиском більшовиків змінити своє відношення до ґрупи, здійснювалось. Ще з вечера стало чути гарматні стріли, які щораз то наближалися. Це з більшовиками билися німецькі бронепотяги, котрі були єдиним заслоном Симферополя і під натиском більшовиків відходили.

В ночі стрілянина наблизилась і більшовики почали обстрілювати місто. Німці заворушилися. Деякі частини знято з облоги і спрямовано проти більшовиків. На ранок більшовики підійшли так близько, що стали обстрілювати двірець.

Одночасно прибув від генерала Коша офіцер, котрий зразуж почав розмову про те, яку допомогу може дати Болбочан для відсічи наступу більшовиків на Симферопіль. Болбочан відповів, що про це не може бути розмови до того часу, поки конфлікт не зліквідується і поки не здійметься з ґрупи облоги. Першою умовою поставив він вільність і рівноуправнення ґрупи з німецькими частинами. Офіцер сказав, що все це він передасть генералові Кошові, який сьогодня відвідає генерала Натієва. Крім того Болбочан просив передати генералові Кошові, що коли він не вирішить цього питання, а більшовики почнуть обстрілювати позиції Запоріжців, то він сам буде примушений усунути облогу, щоб могти боронити себе від більшовиків. Просив рівнож передати генералові Кошові, що він уже навязався з Киівом і одержав наказ від Військового міністра залишити територію Криму; ранком буде ще одна розмова, підчас якої конечна приявність генерала Коша.

27 цвітня в 8.30 годин ранку приїхав на двірець до Натієва генерал фон Кош. По малій нараді, вони пішли на залізничну стацію, звязалися з Київом і попросили до апарату Військового міністра і ще кого-небудь з Уряду.

Невдовзі до апарату підійшли премієр міністр Голубович, Військовий міністр Жуківський і хтось зі старшин генерального штабу, здається отаман Блонський.

Розмова провадилась тепер на апараті Юза так, що німецький перекладчик той самий підполковник, який так прихильно ставився до українського війська в попередніх переговорах, міг просто з телеграфної стрічки чигати розмову, чим абсолютно знищив усякі підозріння з боку Генерала Коша. На симферопільському апараті працював начальник телеграфного відділу запоріжського корпусу сотник Чайківський.