Похід Болбочана на Крим

Мілітополь. Гетьманський переворот

На Великдень Болбочан хотів успіти стягнути Цілу групу до Мілітополя і тут виправити свята, дати можливість відпочити Запоріжцям і реванжуватись після Симферопільських вражінь. Тож радо зустріло населення Мілітополя і його околиць старшин і козаків, що повертали з Криму. Навіть німецькі кольоністи, яких у Таврії дуже багато і ті з більшою приємністю і гостинністю приймали Запоріжців, ніж німецькі частини. Коли їм нагадували, що вони Німці і повинні більш симпатизувати з німецьким військом, то одержували відповідь, що вони українські громадяне і Запоріжців мають за своє військо.

Тут одержано перші відомосте про гетьманський переворот у Київі, але докладно ніхто нічого не знав.

Свята пройшли дуже весело. Населення міста Мілітополя улаштувало з приводу прибуття українського війська, кілька театральних вистав та вечірок з танцями, на котрих військо діставало розвагу. Запоріжці реванжуючись дали для міста дві великі вистави. Одну виставу зробили повітроплавний відділ і панцирний дивізіон, а другу виставу зробив 2-й запоріжський полк. Все це дуже зблизило населення з військом і зєднало їх у спільній любови до батьківщини. Населення дивилося на військо, як на своїх кращих синів, оборонців батьківщини, і це завсігди старалося підкреслити.

Одні тільки відносини з Німцями вносили дисонанс в загальний настрій. Німці, які тут, мабуть, щось чули про Симферопільський конфлікт, відносились до Запоріжців зимно і з недовірям. Вони навколо свого розташування виставили збільшену охорону з кулеметами й гарматами. Вражіння було таке, начеб вони боялися Запоріжців. Це відношення ще більш загострялося, коли до Мілітополя прибув з Киіва губерніяльний командант Таврії полковник генерального штабу Химич з цілим своїм штабом, призначений новою гетьманською владою.

Треба зазначити, що зпочатку на посаду ґуберніяльного команданта Таврії Урядом Голубовича був призначений підполковник Капкан. Крім того Урядом заздалегідь попризначувано командантів усіх портів і міст Криму, котрих вони й не побачили. Штаб командантури мав міститися в Симферополі, натомість Севастополь, Ялта, Євпаторія, Теодосія, Керч і т. д. мали призначення окремих повітових комендантів. Посади для цих усіх командантів мусів був здобути полковник Болбочан зі своїм військом. Це тільки стверджує короткозорість політики тодішнього нашого Уряду, який хотів перехитрити Німців, а в результаті тільки сам скомпромітував себе.

"3а скок дороги, каже Джек Лондон, ми платимо падінням, за момент фіктивної величности — ганьбою і приниженням".

Капкан формуючи штаб командантури, запросив на посаду начальника свого штабу, товариша по службі в російській армії, полковника Химича. Пізніше на місце Капкана призначено Блонського. Але вже сформований штаб не вспів виїхати, як стався гетьманський переворот і Блонський був усунений від командантури, а полковник Химич, як більш хитрий, залишився тимчасово ґуберніяльним комендантом і виїхав на місце призначення.

Трохи згодом Гетьман призначив нового команданта Генерала Васілєва, людину поважну, чесну й солідну, але за цей час свого тимчасового керування полковник Химич зумів добре датись у знаки як Запоріжцям, так і самій українській справі.

Тому, що Криму не вдалося збройно прилучити до України, то ґуберніяльним центром Таврії став тепер Мілітополь і тому штаб ґуберніяльного команданта розташувався тут.

Ґуберніяльний командант полковник Химич, як також у більшости і його штаб, були з походження Росіянами і ворожим оком дивилися на все українське. Всі ці пани не мали нічого спільного з українською ідеєю і абсолютно, не признавали України. Полковник Химич одразу поставився вороже до Запоріжців, як до українського національного війська, або як він висловлювався: "просякнутого шовінізмом". І він, будучи представником української влади, настроював Німців проти Запоріжців. У цьому то він старанно продовжував політику старого Уряду, тільки той переслідував за "реакційність і шовінізм", а цей за "революційність і шовінізм".

В чому виявлялася революційність Запоріжців, трудно було сказати. Хіба в тому, що вони не любили старого Уряду і з надіями зустріли державний переворот.

Аналізуючи тепер гетьманський переворот і відношення до нього запоріжського корпусу, не можна оминути певного факту, який освітлює в свойому щоденникові генерал Дроздовський.

Щоб не затратити точности, подаю уривки зі щоденника в оригінальній мові.

В дорозі відділу Дроздовського з Мілітополя до Ростова він нотує в свому щоденникові: