Поклик племені

Так само, як укладені Гарді томи довели світові неправдивість інсинуацій його суперників, згідно з якими сер Ісая Берлін був всього лиш напрочуд блискучим консерватором, салонним філософом, який не мав ані терпіння, ні енергії для написання творів великої інтелектуальної сили, завдяки Майклу Ігнатьєву — журналістові та історику, що народився в Канаді, здобув освіту в Торонто і Гарварді, жив в Англії та Бостоні, якийсь час очолював канадських соціалістів, був професором у Гарварді, а тепер є ректором Центральноєвропейського університету в Будапешті — ми знаємо[95], що автор «Їжака і лиса» мав цікаву та подекуди драматичну біографію, що його життя протікало не лише серед ритуалів і тихомирних вчених рад елегантної нереальності Оксфорда, як це здавалося, але іноді прямо, а деколи опосередковано перепліталося з великими подіями сторіччя: російською революцією, переслідуванням і знищенням євреїв у Європі, утворенням Ізраїлю, холодною війною та великим ідеологічним антагонізмом поміж комунізмом і демократією, який продовжився у повоєнному світі. Персонаж, який з’являється в книжці Ігнатьєва — прихильній і лояльній, але незалежній, яка, насправді вірна етичному принципу Берліна, принципу чистої гри, не вагаючись вказує на помилки і вади поряд із чеснотами й достоїнствами — є не менш привабливим і славним. Перед нами постає скромний, сердечний, цікавий і товариський чоловік, який зробив із себе легенду, яка супроводжувала його в житті, але також хтось більш складний і суперечливий, природніший і глибший: інтелектуал, який попри те, що удостоївся найбільших почестей у Великій Британії — президент Академії, ректор Оксфордського коледжу, нагороджений найвищою британською нагородою: Орденом Заслуг, зведений у лицарське звання — в глибині душі ніколи не переставав почуватися вигнанцем і євреєм, солідарним з традицією та громадою, над якою з незапам’ятних часів тяжіли дискримінація, загрози і упередження. Ця обставина значною мірою посприяла невпевненості, яка була його тінню в усі періоди його життя. А також, поза сумнівом, формуванню його розважливості, його намагання інтегруватися в соціальне середовище і лишатися непомітним, подалі від великих прожекторів влади та успіху, його систематичного обстоювання толерантності, плюралізму, політичного розмаїття і його ненависті до фанатиків будь-якого штибу. Під подобою консерватора, який на вечерях і прийомах зачаровував співтрапезників своїми чудовими анекдотами, плинністю мови і потужною пам’яттю, ховався чоловік, розтерзаний тими моральними конфліктами, які він описав раніше і краще за будь-кого, в яких протиставляється свобода й рівність, справедливість і порядок, єврей-атеїст і той, хто практикує свою релігію, і ліберал, який боїться необмеженої свободи, в якій «вовк міг би з’їсти овець». Ясний, спокійний і блискучий мислитель, яким він постає у своїх текстах, Берлін залишається таким і на портреті, який пише з нього Майкл Ігнатьєв, але під цією блискучою ясністю в ідеях та їхньому риторичному формулюванні видно чоловіка, якого часто охоплюють сумніви, який помиляється і тривожиться через свої помилки, який живе у прихованому, але постійному напруженні, яке не дає йому почуватися цілком інтегрованим в якесь середовище, навіть якщо зовнішні ознаки його особистого життя засвідчують протилежне.

Попри небажання навіть думати про те, щоб написати свою автобіографію, Ісая Берлін погодився поговорити при ввімкненому диктофоні зі своїм другом Майклом Ігнатьєвим про всі епізоди свого життя — за умови, що той опублікує результат своєї розвідки лише після його смерті. Ця розмова тривала десять років — останніх років Берліна — і завершилася наприкінці жовтня 1997 року, за кілька днів до кончини її протагоніста, коли сер Ісая, дуже слабий і майже знищений хворобою, покликав свого біографа в Хедінгтон Хауз, свій заміський будинок в Оксфорді, щоб виправити деякі подробиці, які спливли в його пам’яті, та настійливо нагадати йому, що дружина Аліна була осердям його життя і що він перед нею в неоплатному боргу. Ігнатьєв доповнив особисті свідчення ретельними дослідженнями в Росії, Сполучених Штатах, Ізраїлі та Англії, зустрівшись із десятками, а може, й сотнями людей, які були пов’язані з Берліном, і зібравши в газетах, книжках та архівах численні документи, тож його біографія дає повне, якщо не вичерпне, уявлення про життєві перипетії великого мислителя, переплітаючи їх з розвитком його зацікавлень, переконань, ідей та інтелектуальних праць. Це літературна біографія, в якій життя і творчість воєдині, як аверс і реверс медалі.