Precedent UA — 2015

«…тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою…» (§ 103)

«…провадження щодо примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу повинно обов’язково передбачати чіткі ефективні гарантії від свавілля з огляду на вразливість осіб, які страждають на психічні розлади, та потребу в наведенні дуже вагомих причин для виправдання будь — яких обмежень їхніх прав…» (§ 104)

«Суд зазначає, що можливість пацієнтів отримати інший висновок незалежних експертів — психіатрів — принцип, що також включений до Принципів ООН захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги є важливою гарантією від можливого свавілля при прийнятті рішень стосовно продовження застосування примусового лікування» (§ 117)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–142421

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1416922601

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

Немає застосування даного рішення судами.

Використання адміністративного арешту в кримінальному провадженні

Балицький проти України, № 12793/03, 03 листопада 2011 року (див. Право на захист)

Олексій Михайлович Захаркін проти України, № 1727/04, 24 червня 2010 року (див. Погане поводження та його розслідування)

Савін проти України, № 34725/08, 16 лютого 2012 року (див. Заборона катувань)

Квашко проти України, № 40939/05, 26 вересня 2013 року

Фактичні обставини справи: ввечері 1 травня 2005 року дружина заявника, після сімейної сварки, викликала міліцію. Близько 17.00 заявника привезли до Орджонікідзівського районного відділку міліції міста Харкова. В ході обшуку у заявника було виявлено в кишені речовину коричневого кольору та направлено її на експертизу. Заявника взяли під арешт на три доби у відповідності до статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 3 травня слідчий допитав заявника у якості підозрюваного у вчиненні грабежу. Згідно експертного висновку 4 травня було визначено, що вилучена речовина не є наркотичною. Заявника звільнили о 20.00. Того ж дня була порушена кримінальна справа проти заявника за підозрою у вчиненні ним грабежу. Заявника було затримано одразу після звільнення о 20.00. А 6 травня 2005 року за рішенням суду його було взято під варту. Заявник оскаржив незаконність його тримання під вартою. 13 квітня 2007 року заявника було визнано винуватим у вчиненні крадіжки, встановивши йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією половини його майна. Вирок був залишений без змін вищестоящим судом 12 лютого 2009 року. На момент винесення цього рішення у Суду не було відомостей про касаційне оскарження.

Суд встановив, що в цій справі поміщення заявника під адміністративний арешт в період з 1 по 4 травня було зроблено для забезпечення його доступності для допиту в якості підозрюваного, що є свавільним позбавленням волі; було порушено право заявника на негайне доставлення до суду для перевірки законності його затримання; заявник не мав забезпеченого законом права на відшкодування шкоди за незаконне тримання під вартою.

Представники заявника в Суді: адвокати Геннадій Токарєв та А. Квашко.

Суд визнав порушення статті 5 §§ 1, 3 та 5 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: стаття 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 1984 року, статті Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Основні тези:

«Суд повторює, проголошуючи право на свободу, статті 5 § 3 передбачає фізичну свободу людини, і його метою є забезпечити, щоб ніхто не повинен бути позбавлений цієї свободи свавільним способом» (§ 67)

«Суд повторює, що негайний судовий перегляд є суттєвою характеристикою гарантії, що міститься у статті 5 § 3, мета якої полягає в тому, щоб мінімізувати ризик свавілля і забезпечити верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства» (§ 70)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–126453