Precedent UA — 2015

«Суд повторює, що при вирішенні питання, чи було дотримано статтю 5 § 3, необхідно розглянути й оцінити обґрунтованість підстав, які переконали судові органи погодитися — у справі, що розглядає Суд — на серйозний відступ від принципу поваги до особистої свободи і презумпції невинуватості, що завжди має місце при позбавленні особи свободи без її засудження…» (§ 62)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–91404

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1236434978

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року, справа № 1-кп‑2/12, суддя Ольшевська Н. В.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38295715

Теза із рішення: «…хоча спроба втечі заявника при затриманні, здається, дала представникам влади підстави для утримування заявника під вартою на стадії досудового слідства та суду, серйозність звинувачень проти нього та ризик втечі, та перепони правосуддю залишалися єдиними причинами, чому суди не змінювали міру запобіжного заходу, що була до нього застосована. Попри те, що стаття 5 § 3 вимагає, що після певного періоду наявність розумної підозри сама по собі не виправдовує позбавлення волі, і судові органи повинні навести інші підстави для продовження утримання під вартою…» (§ 63)

2) рішення Апеляційного суду Житомирської області від 23 червня 2014 року, справа № 278/1–210/12-к, судді: Романова О. В., Ляшук В. В. та Михайловський В.І.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39385127

Теза із рішення: «..При цьому колегія суддів виходить також з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства, у вирішенні зазначених питань. Про те, що неодноразові зізнання заявника, до якого було формально застосовано адміністративне затримання, а фактично з яким міліція поводилась, як із підозрюваним у вчиненні злочину, та позбавила його доступу до захисника, участь якого була б обов'язковою за законодавством України, не можуть бути використані для його засудження, навіть при умові, що заявник повторив свої зізнання у присутності захисника, з яким до допиту не бачився, та послуги якого, за таких обставин, носили символічний характер…»

3) рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 червня 2015 року, справа № 263/6956/15-к, суддя Степанова С. В.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45119350

Теза із рішення: «…Таким чином слідчий суддя вважає, що посилання захисника на порушення слідчим суддею таких рішень ЄСППЛ як «Харченко проти України», «Єлоєв проти України» в частині того, що слідчим суддею не розглядалася можливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, є недоречним, оскільки вказане питання було предметом розгляду слідчого судді; рішення ЄСППЛ «Третьяков проти України» щодо неналежного обґрунтування продовження тримання під вартою та відсутністю визначеного строку тримання під вартою, є також недоречним, оскільки питання продовження тримання під вартою ще не розглядалося, а вирішувалося лише питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному та в ухвалі слідчого судді строк тримання під вартою був визначений, а саме по 06 липня 2015 року включно; рішення ЄСППЛ «Доронін проти України» та «Микола Кучеренко проти України» в частині відсутності рішення суду про тримання підозрюваного під вартою після пред’явлення матеріалів справи для ознайомлення і до проведення попереднього розгляду справи судом, також у даному випадку є недоречним, оскільки по даному кримінальному провадженню досудове слідство ще не закінчувалося та стороні захисту не надавалися матеріали досудового розслідування для ознайомлення до його завершення та обвинувальний акт ще не направлявся до суду…»

Утримування на примусовому лікуванні

Кучерук проти України, № 15825/06, 06 вересня 2007 року