Презентация PowerPoint

На ту пору колоністи розорали три акри землі на плато Круговиду, а інші землі відвели під пасовища для онагрів. Кілька разів ходили поселенці в ліс Жакамара й у ліси Далекого Заходу і приносили звідти розсаду дикоростучих овочів — шпинат, крес-салат, хрін, ріпу; незабаром, при вмілому догляді, овочі повинні були покращитися і урізноманітнити м’ясну їжу, якою поки що доводилося задовольнятися колоністам острова Лінкольна. Привозили вони з лісу й чимало дров і вугілля. Кожна поїздка поліпшувала дороги — колеса візка поступово їх утрамбовували.

Кроликів до послуг господарів Гранітного палацу ставало все більше й більше. Крільчатник знаходився трохи вище Гліцеринового струмка, тому його мешканці не могли проникнути на заповідне плато і, отже, зашкодити молодим насадженням. На обмілині, розташованій серед берегових скель, поселенці збирали устриць і постійно поновлювали запас цих смачних молюсків. Крім того, вони ловили рибу в озері й у ріці Віддяки; улов бував тепер щедрий, тому що Пенкроф встановив донні вудки з залізними гачками, і на них часто ловилася чудова форель і ще якась прекрасна риба, срібляста з жовтими цяточками. Таким чином, головний кухар Наб міг приємно розмаїтити щоденне меню колоністів. За трапезою все ще не вистачало хліба, і це, як ми вже говорили, для усіх було справжнім випробовуванням.

Поселенці почали полювати і иа морських черепах, які вилазили на мис Щелепи. Піщаний берег був увесь у горбках — там лежали яйця кулястої форми з твердою білою шкаралупою, білок яких не звертається, як білок пташиних яєць. Під, дією сонячного тепла вилуплювалися малесенькі черепахи; яєць знаходили безліч, тому що одна черепаха може відкладати їх щорічно до двохсот п’ятдесяти.

— Просто яєчне поле, — говорив Гедеон Спілет, — залишається тільки — зняти врожай.

Поселенці збирали яйця і полювали па самих черепах. Після кожного полювання в Гранітному палаці з’являлася дюжина цих плазунів, м’ясо яких цінується знавцями. Черепаховий суп, приправлений запашними травами й овочами із сімейства хрестоцвітих, приносив заслужені похвали Набу, який майстерно його варив.

Потрібно згадати про одну щасливу обставину, що дозволила збільшити запас їжі иа зиму. У ріку Віддяки заплили косяки лососів — вони піднялися па кілька миль вгору за течією. Цієї пори самки в пошуках зручних місць для нересту йдуть попереду самців, із шумом розсікаючи воду в ріках. Отже, сотні цих риб плили рікою. Поселенці спорудили кілька загат, і безліч лососів потрапило в полон. Не одну сотню лососів виловили, засолили і сховали про запас, тому що взимку, коли ріки покриваються льодом, риболовля неможлива.

Тоді ж Юпа, — він виявився дуже кмітливим, — підвищили до посади камердинера. Його нарядили в куртку, штани, пошиті з білого полотна, і фартух з кишенями, які йому дуже подобалися. Вій ходив, тримаючи в них руки, і нікому не дозволяв перевіряти їхній вміст. Наб добре вимуштрував тямущого орангутанга — коли вій розмовляв з Юпом, здавалося, начебто вони чудово розуміють один одного. Він прив’язався до Наба, а Наб відповідав йому тим же. Якщо ніхто не потребував послуг Юпа — не треба було возити дрова або дертися иа яке-небудь високе дерево, — орангутанг не йшов із кухні й намагався все повторювати за Набом. Втім, учитель

з дивним терпінням і навіть запопадливістю навчав учня, а учень

з разючою тямущістю застосовував знання, тлумачені вчителем.

Зважте, яке задоволення одержали зненацька господарі Юпа. Якось під час обіду він взявся прислужувати за столом із серветкою в руці. Він був такий спритний, такий уважний, так бездоганно виконував свої обов’язки — змінював тарілки, приносив страви, наливав напої, — робив усе це з таким поважним виглядом, що поселенці від душі тішилися, а Пенкроф наказував з невимовним захватом.

— Юпе, ще супу!

— Юпе, шматочок агуті!

— Юпе, тарілку!

— Юпе, славний Юпе, молодець Юпе!

Тільки ці вигуки і лунали за столом, а Юп, нітрохи не розгубившись, усе виконував, за усім стежив і з розуміючим виглядом кивнув головою, коли Пенкроф знову пожартував:

— Справді, Юпе, платню-вам доведеться подвоїти!

Не варто й доводити, що орангутанг на ту пору вже зовсім освоївся в Гранітному палаці; він часто супроводжував своїх господарів до лісу і навіть не намагався втекти. Треба було бачити, з яким кумедним виглядом він ступає, підкинувши замість рушниці на плече кийок, змайстрований для нього Пенкрофом. Знадобиться, траплялося, зірвати плід із верхівки дерева, і Юп прожогом вилазить на саму верхівку; загрузне в грязюці колесо візка, — силачу Юпу варто тільки підштовхнути його плечем, і він негайно ж викотиться на гарну дорогу.

— Ну й молодчина! — вигукував Пенкроф. — Був би він злим, не знайшлося б па нього управи!

До кінця січня поселенці почали великі роботи в центральній частині острова. Недалеко від витоків Червоного струмка, біля підошви гори Франкліна, вирішили влаштувати кораль для жуйних тварин, — вони заважали б поселенцям біля Гранітного палацу;