Презентация PowerPoint

Сайрес Сміт нітрохи не здивувався; він розповів, як ручні мавпи ставали завзятими курцями, і навів безліч прикладів.

З цього дня в Юпа з’явилася власна люлька, що належала колись морякові; вона висіла в його кімнаті поруч з кисетом. Він її набивав, сам прикурював від палаючої, вуглинки і виглядав най-іцасливішою мавпою на світі. Зрозуміло, що спільність смаків зміцнила дружбу, що вже з’єднувала Юпа та гідного моряка.

— А можливо, він людина? — іноді говорив Пенкроф Набу. —

Ти не здивуєшся, якщо він одного прекрасного дня заговорить з нами?

— Слово честі, ие здивуюся, — відповідав Наб, — мене швидше

дивує, що він мовчить! '

— От була би.потіха,продовжував моряк, — якби він раптом сказав мені: «Давай мінятися люльками, Пенкрофе!»

— До чого ж прикро, — зауважив Наб, — що він німий від народження!

Настав вересень. Скінчилася зима, і колоністи повернулися до роботи.

Спорудження бота швидко просувалося. Корпус уже обшили і зараз обшивали судно зсередини дошками, обробленими парою, що легко було приганяти за лекалом до обведень шпангоутів.

Лісу вистачало, і Пенкроф запропонував інженеру зробити і цю внутрішню обшивку водонепроникною, щоб збільшити міцність бота. .

Не відомо, що чекало па них у майбутньому, тому Сайрес Сміт схвалив намір моряка побудувати добротне судно.

Внутрішнє обшивання і палубу закінчили до 15 вересня. Судно проконопатили сухою морською травою, що забили дерев’яною стукалкою в пази палуби, а також внутрішньої та зовнішньої обшивок; потім залили їх киплячою смолою, добутою із сосон, яких вдосталь росло, в лісі.

Судно'обладнали надзвичайно просто. Насамперед замість баласту в трюм завантажили гранітні брили, вагою приблизно дванадцять тисяч фунтів, і міцно їх закріпили. Над баластом наслали палубу; всередині бот розділили їіа дві каюти, у кожній, уздовж перегородок, стояло по два ліжка, що служили і скринями. Основа щогли припадала на середину перегородки, що розділяла каюти; з кают вели на палубу люки з кришками, які щільно закривалися.

Пенкроф без зусиль відшукав дерево для щогли. Він вибрав молоду, пряму ялину з гладким стовбуром, зрубав її, обтесав і закруглив верхівку. Окуття щогли, штурвала і корпуса виготовили в кузні Нетрів, грубо, зате міцно. Реї, флагшток³⁵ і веСь інший рангоут³⁶, а також весла й ще дещо закінчили в перший тиждень жовтня, і колоністи вирішили випробувати судно біля берегів острова, щоб подивитися, як воно тримається на воді та чи можна иа ньому вирушати в далеке плавання.

Тим часом щоденні роботи йшли своєю чергою. В коралі зробили нові будівлі, тому що й у муфлонів, і кіз з’явилося чимало молодняку, якому потрібні були дах і корм. Колоністи, як і раніше, часто навідувались на устричну обмілину, до крільчатника, до місць залягання вугілля та заліза і навіть у педосліджеиі нетрі Далекого Заходу, де водилося багато дичини.

Поселенці знайшли ще деякі місцеві рослини, можливо, і не такі вже необхідні, але вони розмаїтили меню мешканців Гранітного палацу. Це були полуденники різних видів, в одного — м’ясисте їстівне листя, з насіння інших добували щось на зразок борошна.

Десятого жовтня бот спустили на воду. ГІеикроф сяяв від радості. Усе пройшло чудово. Цілком оснащене судно на котках підкотили до самого берега, де його підхопив приплив, і воно гордо поплило під оплески колоністів; особливо голосно плескав у долоні ГІеикроф, що не виявив при цьому ні найменшої скромності. Його марнославству лестило і те, що, побудувавши судно, він буде ним командувати. Його одностайно призначили капітаном.

Щоб догодити капітану Пенкрофу вирішили насамперед охрестити судио, і після тривалих суперечок усі зійшлися на тому, щоб назвати його «Бонадвентур», тому що так нарекли при водо-хрещеииі поважного моряка.

Як тільки «Бонадвентур» поплив по хвилях, усі переконалися, що в нього зразкове осідання і він буде добре триматися на воді за будь-якого ходу.

Втім, того ж дня випробували судно на ділі, вирушивши у плавання навколо острова. Стояла чудова погода, вітер був свіжий, але хвилювання ие сильне, особливо біля південного узбережжя; вже понад годину дув норд-вест.

— Час у дорогу! — кричав капітан, готуючись до відплиття.

Але, перш ніж вирушити у Плавання, вирішили поснідати, а крім того, прихопити провізію із собою на той випадок, якщо прогулянка затягнеться до вечора.

Сайресу Сміту теж хотілося швидше випробувати бот, зроблений за його кресленнями, і хоча він не раз змінював деякі деталі за порадою моряка, але все-таки не був так, непохитно впевнений у судні, як Пенкроф, і сподівався, що моряк відмовиться від наміру дістатися до острова Табора, тому що мова про це більше не заходила. Сайрес Сміт не хотів і думати, що двоє-троє його товаришів наважаться плисти на такому маленькому суденці, водотоннажністю пе більше п’ятнадцяти тонн.

О пів иа одинадцяту всі піднялися на борт корабля, навіть Топ і Юп. Наб і Герберт витягли якір, що зарився в пісок біля гирла ріки Віддяки, і «Бонадвентур», піднявши косий грот із острівним