Презентация PowerPoint

Цілу годину нишпорили в норах і, нарешті, спіймали чотирьох гризунів. Виявилося, що ці тварини, яких звичайно називають «американськими кроликами», дуже схожі на своїх європейських родичів.

Мисливці принесли свою здобич до Гранітного палацу і там кроликів приготували на вечерю. М’ясо їхнє виявилося пресмачним, і тому аж ніяк ие випадало нехтувати знайденим кролячим поселенням, — воно могло стати дуже цінною підмогою для колонії, як невичерпне джерело м’ясної їжі.

Тридцять першого травня закінчили установку перегородок. Залишалося тільки обставити кімнати меблями, але цю справу відклали до нудних зимових днів. У першій кімнаті, що слугувала кухнею, склали вогнище. Над трубою для димоходу пічникам-самоучкам довелося поморочитися. Сайрес Сміт розрахував, що найпростіше зробити глиняну трубу; вивести її через склепіння, яке впиралося в кам’яну товщу плоскогір’я, звичайно, було неможливо, тому пробили діру в передній стіні над вікном кухні і похило протягли до неї трубу, як роблять Димоходи для залізних переноснйх пічок. При сильному східному вітрі, що штурмував Гранітний палац з фасаду, грубка, мабуть, димітиме, але зі сходу вітер дув рідко, і до того ж головний кухар Наб не чіплявся до таких дрібниць.

Коли облаштування квартири закінчили, Сайрес Сміт почав іншу роботу — вирішив закласти жерло колишнього водостоку, щоб остаточно перепинити доступ до Гранітного палацу з боку озера. До отвору підкотили кам’яні брили і, заваливши вхід, скріпили їх цементом. Сайрес Сміт поки що не вважав за необхідне затопити цей замурований вхід, піднявши греблею воду в озері до колишнього рівня. Він тільки замаскував його, насадивши між каменями трави і кущів; навесні вони буйно розростуться.

Усе-таки вій скористався водостоком для того, щоб відвести з озера прісну воду до нового притулку. Через вузький отвір, зроблений нижче рівня озера, водостоком біг тепер тоненький струмок, і вій давав щодня від двадцяти п’яти до тридцяти галонів¹⁶ чистої, прозорої води. Отже, мешканцям Гранітного палацу ніколи ие довелося б страждати від нестачі питної води.

Нарешті, всі роботи закінчилися, і саме вчасно — настала негода. Вікна закрили міцними важкими віконницями — у чеканні тих днів, коли інженер спроможеться виготовити шибки.

Навколо вікон Гедеон Спілет насадив різноманітні рослини, ліани з кучерявими пагонами, декоративні трави, красиво розташувавши їх иа виступах скелі, і тепер віконні прорізи мальовничо облямовувало зелене листя.

Мешканці Гранітного палацу тішилися своїм міцним, надійним і просторим притулком. Недаремно вклали вони в нього стільки праці! З вікон їхнім поглядам відкривався широкий морський обрій, що замикався з півночі двома мисами Щелеп, а з півдня — мисом Пазура. Перед ними розгорталася чудовою картиною бухта З’єднання. Славні трудівники відчували цілком зрозуміле задоволення; Пеикроф ие шкодував похвал новому житлу, яке він з гумором називав «квартиркою на шостому поверсі з усіма зручностями».

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ

Сезон дощів. — Питання одягу. — Полювання на тюленів. — Виготовлення свічок. — Оздоблення Гранітного палацу. — Два містки. — Знову на устричній обмілині. — Що Герберт знайшов у себе в кишені

Зима настала в червні — цей місяць відповідає грудню в Північній півкулі. Зимова пора почалася холодними зливами і лютими вітрами, що завивали без перепочинку. І тут мешканці Гранітного палацу могли по-справжньому оцінити своє житло, недосяжне для лютих стихій. Колишній їхній притулок погано захищав би їх від зимових холодів; могло статися також, що туди знову увірвуться хвилі під час великих припливів, коли їх підхльостують вітри, налітаючи з відкритого моря. Передбачаючи таке лихо, Сайрес Сміт навіть вжив деяких запобіжних заходів. Він хотів уберегти від псування ковальський горн і плавильні печі, складені тепер у Нетрях.

Весь червень колоністи витратили на різні роботи, не забуваючи, одначе, полювання і риболовлю, тому запаси в їхній коморі не вичерпувалися. Пенкроф збирався, як тільки в нього випаде вільна годинка, зайнятися конструюванням різних пасток, на які він покладав великі надії. Він наробив з волокон рослин безліч сілець, і тепер крільчатник щодня постачав Гранітному палацу вдосталь кролячих тушок. Набу ніколи було й перепочити — він трудився над солінням і коптінням м’яса, запасаючи його.

Давно нагадував про себе одяг. Колоністи мали тільки те вбрання, у якому вони потрапили на острів. Одяг цей був теплий, зшитий з добротних, міцних тканин, кожний беріг його, намагався тримати в чистоті, але все-таки він пошарпався і вимагав заміни. А крім того, у випадку суворої зими він погано захищав би від холоду.