Презентация PowerPoint

Але саме про одяг винахідливий Сайрес Сміт не подбав, — він зайнятий, був задоволенням інших, більш насущних потреб: облаштуванням притулку, забезпеченням їжею, і хоча ось-ось могли нагрянути холоди, проблема вбрання ще залишалася. Колоністи змирилися з думкою, що першу зиму усім доведеться трохи померзнути. Нічого не вдієш, нарікати на випробування не випадає. Ось прийде весна, тоді почнуть полювати на муфлонів, яких бачили при обстеженні гори Франкліна, і настрижуть з них вовни. А вже Сайрес Сміт зуміє виготовити з цієї вовни теплу та міцну тканину... Як? Він придумає.

— Ну, що ж, доведеться взимку сидіти в Гранітному палаці та грітися біля коминка, — сказав Пенкроф. — Дров у нас багато, чого їх економити.

— Але ж острів Лінкольна знаходиться не па дуже високих широтах, — зауважив Гедеон Спілет. — Можливо, зима тут зовсім і не сувора. Пам’ятаю, ви говорили, Сайресе, що в Північній півкулі па тридцять п’ятій паралелі лежить Іспанія. Правда?

— Цілком правильно, — відповів інженер, — тільки ж в Іспанії трапляються дуже суворі зими, — холод, сніг, крига! Можливо, зима не помилує і острів Лінкольна. Але як би то не складалося, це все-таки острів, і тому клімат на ньому повинен бути м’якіший.

— А чому, містере Сайрес? — запитав Герберт.

— Бачиш, голубчику, море — немов величезне сховище тепла,

що накопичується в ньому влітку. За літо сонце нагріває його, а взимку море віддає в повітря заощаджене тепло, тому на узбережжях морів і океанів середня температура влітку нижча, а узимку вища, ніж у глибині материка. '

— Побачимо, побачимо, — підхопив Пенкроф. — Будуть холоди чи не будуть — це мене мало турбує А ось дні вже стали коротші, вечори довші. Чи не порадитись нам про освітлення нашого будинку?

— Нічого немає простішого, — відповів Сайрес Сміт.

— Обговорити? — запитав моряк.

— Вирішити.

— А коли почнемо.вирішувати?

— Завтра. Влаштуємо полювання на тюленів.

— Виходить, зробимо сальні свічі?

— Ну, що ви, Пенкрофе! Стеаринові, а не сальні.

Дійсно, такий був задум інженера — задум цілком здійсненний, тому що в розпорядженні колонії перебували тепер вапно і сірчана кислота, а тюлені, які облюбували острівець Порятунку, могли дати жир, необхідний для виготовлення свічок.

Настала неділя, 4 червня. Це було свято — Трійця, і вирішили відзначити його. Всі роботи припинили, присвятивши цей день відпочинку і молитві. Тепер колоністи острова Лінкольна адресували небесам подяки. Вони вже не були нещасними людьми, які зазнали катастрофи і потрапили па голий острівець. Вони більше ні про що не просили, вони дякували провидінню.

Наступного дня, 5 червня, за досить похмурої погоди, вирушили иа острівець Порятунку. Щоб переправитися убрід через протоку, треба було чекати, коли спаде вода, і тут колоністи вирішили, що вони обов’язково побудують, як зуміють, човен, — тоді полегшає сполучення з острівцем і з будь-яким місцем на узбережжі, можна буде піднятися в ньому вгору річкою Віддяки під час великої експедиції для обстеження південно-західної частини острова, що відклали до перших весняних днів.

Тюленів на лежбищі виявилося багато, і мисливці, озброївшись палицями з залізним вістрям, без особливих зусиль забили з півдюжини тюленів. Наб і Пенкроф оббілували туші, але принесли до Гранітного палацу тільки жир і шкіри, — із шкір передбачалося зшити міцне взуття.

Полювання дало Сайресу Сміту близько трьохсот кілограмів тюленячого жиру, інженер вирішив використати його на вироблення свічок.

Спосіб виробництва він застосував найпростіший, і якщо не одержав свічок вищого сорту, то все-таки вони були цілком придатні для освітлення. Якби Сайрес Сміт мав одну тільки сірчану кислоту, і тоді він міг би, обробивши нею яку-небудь речовину, на зразок тюленячого жиру, виділити з цієї суміші гліцерин, а потім, заливши отримане з’єднання крутим окропом, він без зусиль виділив би з нього олеїн, пальметин і стеарин. Але для спрощення справи Сайрес Сміт захотів обмилити жир розчином вапна. Таким способом він одержав вапняне мило, що під дією сірчаної кислоти легко буде розкласти на сірчисте вапно і на жирні кислоти.

З трьох цих кислот —, олеїнової, пальметинової і стеаринової — олеїнова кислота, що знаходилася в рідкому стані, була віджата тиском, а дві інших утворили ту масу, з якої треба відливати свічі.

Виготовлення свічок зайняло лише добу. Ґноти після декількох спроб зробили з рослинних волокон і занурили їх у розплавлену масу; вийшли справжні стеаринові свічки, сформовані вручну, їм не вистачало лише відбілювання і полірування. Звичайно, вони поступалися якістю свічкам фабричного випуску, у яких ґніт просочують борною кислотою, а тому скляніє в міру горіння і повністю згоряє; але Сайрес Сміт зробив пару чудових щипчиків, щоб знімати нагар, і в довгі зимові вечори саморобні свічі добре прислужилися мешканцям Гранітного палацу й одержали їхню високу оцінку. ч