Презентация PowerPoint

Не зважаючи на ці прикмети, повий рік почався сильним морозом. У гирлі ріки Віддяки нагромаджувалися крижини, незабаром замерзло й озеро.

Кілька разів довелося поповнювати запас палива. Поки ріка ще не замерзла, Пенкроф кілька разів сплавив по ній величезні плоти. Немов невтомний двигун, т;ягла вона колоди вниз за течією, але тут і її скувало льодом. До дров, вдосталь добутих у лісі, додали кілька візків кам’яного вугілля, по яке довелося сходити до підніжжя відрогів гори Франкліна. Сильний жар, що дає кам'яне вугілля, оцінили у Гранітному палаці належним чином, тому що холоди посилилися, і 4 липня температура впала до восьми градусів за Фаренгейтом (30° морозу за Цельсієм). Склали другу грубку, у їдальні, де тепер усі разом проводили час за роботою.

У морозні дні Сайрес Сміт міг тільки порадіти, що йому свого часу спала на думку ідея відвести до Гранітного палацу струмочок з озера. Вода просочувалася під льодом до отвору колишнього стоку, бігла під землею, ие замерзаючи, і заповнювала водойму, влаштовану в кутку печери, за, складом, а надлишок її стікав через колодязь у море.

Погода весь цей час стояла зовсім суха, і колоністи, одягшись якомога тепліше, вирушили на розвідку, вирішивши присвятити цілий день обстеженню південно-східної частини острова — між рікою Віддяки і мисом Пазур. У цих болотистих місцях вони збиралися і полювати, думаючи, що там повинно водитися багато водяних птахів.

До боліт випадало пройти вісім-дев’ять миль і стільки ж назад, отже, експедиція повинна зайняти весь день. Оскільки прямували до місць, зовсім ще ие розвіданих, вирішили йти всі разом. І ось 5 Липня, о шостій годині райку, ледь заяснів світанок, Сайрес Сміт, Гедеон Спілет, Герберт, Наб і Пенкроф, озброївшись палицями, сільцями, луками і стрілами та захопивши достатній запас провізії, вийшли з Гранітного палацу. Топ, якого теж узяли із собою, весело біг попереду загону.

Визначили пайкоротший шлях, перебравшись через ріку Віддяки по крижаних торосах.

— Не дуже це зручно! — зауважив Гедеон Спілет. — Справжній міст надійніше.

Відразу вирішили включити до плану майбутніх робіт будівлю «справжнього моста».

Дослідники вперше ступили на правий берег ріки Віддяки і сміливо рушили через ліс, де височіли в глибокій тиші покриті снігом хвойні дерева-велетиі.

Не встигли колоністи пройти і півмйлі, як з лісової хащі вискочило і чкурнуло прожогом ціле сімейство якихось звірів, наляканих Топом.

— Дивіться, дивіться, начебто лисиці! — закричав Герберт, проводжаючи поглядом зграю, що втікала.

Це й справді були лисиці, але незвичайно великі та щ^ й гавкали, як, собаки. Остання обставина так вразила Топа, що він, розгубившись, зупинився, і прудкі звірі зникли.

Топу, недосвідченому в природознавстві, можна вибачити його' подив. Але саме цей гавкіт і допоміг Герберту визначити походження дивних лисиць — рудувато-сірих з чорним хвостом, прикрашеним білим кінчиком. Він відразу ж пояснив, що вони належать до породи американських диких собак, які водяться в Чилі, на Фолклендських островах і в усіх країнах Америки, що лежать між тридцятою і сороковою паралеллю. Герберт бідкався, що Топу не вдалося спіймати жодного з цих хижаків. .

— А їх їдять? — запитав Пенкроф, який розглядав будь-яких представників острівної фауни з гастрономічної точки зору.

— Ні, — відповів Герберт. — Але ось що цікаво, зоологи досі ще не встановили, як улаштовані зіниці в цих лисиць, — чи можуть вони бачити не тільки вдень, але й вночі, і чи не варто віднести їх до породи справжніх собак.

Сайрес Сміт з мимовільною посмішкою слухав пояснення юного натураліста, що свідчили про його незвичайні пізнання і розум. У Пенкрофа ж зник будь-який інтерес до лисиць, оскільки виявилося, що вони не їстівні. Одначе він зауважив, що коли при Гранітному палаці влаштують пташник, то треба буде вжити заходів проти можливих нападів цих чотириногих розбійників. Ніхто йому не заперечував.